ВВС: Багато хто не погодиться, що вам вдалося
зберегти єдність церкви. Почесний патріарх Філарет фактично відійшов від
ПЦУ, дехто навіть каже про розкол. Чому це сталося?
М.Е.:
Ми були однодумцями до 15 грудня. Почесний патріарх Філарет протягом
останніх 25 років всіх молодих архієреїв, духовенство і народ наставляв у
тій думці, що ми ідемо до отримання томосу.
Коли прийшов
відповідний час і ми зуміли провести Об'єднавчий собор, то з'ясувалося,
що у нього було своє бачення розвитку ПЦУ. З яким не погодилася
абсолютна більшість архієреїв і духовенства.
Владика Філарет
бачив розвиток по-своєму, ми цього не сприйняли і він почав
протестувати. Зрештою це вилилося в те, що він провів у Володимирському
соборі так звані "роз'єднавчі" збори.
- Філарет проти Епіфанія: чи є розкол в ПЦУ і що буде з томосом
- "Бунтівний собор". Хто прийшов до Філарета відновлювати Київський патріархат
- Епіфаній: ультиматуми Філарета - це приниження мене як предстоятеля
Ми не можемо це назвати собором, у нього не було повноважень
проводити подібні собори чи зібрання, бо Київський патріархат, який ліг в
основу ПЦУ, був розпущений 15 грудня. Це було умовою для проведення
Об'єднавчого собору.
Тому у нас відбулося протистояння між
почесним патріархом Філаретом і ПЦУ. Не тільки "між Філаретом і
Епіфанієм", бо дехто це подає саме так.
ПЦУ заявила про те, що
вона рухається в напрямку розбудови, утвердження і визнання з боку інших
помісних православних церков. А почесний патріарх Філарет обрав іншу
позицію - зберегти старі структури УПЦ КП - Священний Синод. Він мав
лишитись на його чолі як керівник церкви, а митрополит, який обраний
головою ПЦУ, буде лише виконувати обов'язки голови "відділу зовнішніх
зносин".
Я мав спілкування з усіма єпископами, вони казали, що не
бачать у цьому майбутнього, тому практично всі одностайні в тому, що
церква повинна рухатися вперед. Вона має Томос, має визнання і ми
повинні в єдності робити все для визнання з боку інших помісних
православних церков.
Нагадаю, що владика Філарет лишається
архієреєм ПЦУ до цього часу. Якщо ви зауважили, то під час проведення
священних синодів його місце очікує до цього часу. Він самоізолювався,
має невеличку кількість прихильників, які оточують його, але ми віримо,
що він передумає і надалі буде разом з нами.
ВВС: То ви дійсно сподіваєтесь, що Філарет повернеться до ПЦУ?
М.Е.:
Він є всередині Православної церкви України, і ми вважаємо його своїм
архієреєм. Він самоізолювався, а ми очікуємо, що він повернеться до
Священного Синоду і буде використовувати свій більш ніж півстолітній
досвід архієрейства, досвід керування церквою для того, щоб допомагати
церкві зростати.
ВВС: В якийсь момент у вас був
страх, що переможе його позиція, а не ваша? Остерігались, що після цих
зборів у Володимирському соборі ви можете програти?
М.Е.:
Ні, у мене страху не було. Тому що я обраний законно на помісному
соборі, який відбувся 15 грудня. Більшість голосів була віддана за те,
щоб я став предстоятелем.
Звичайно, дехто відчував певну
небезпеку, бо почесний патріарх Філарет до цього часу мав велику
підтримку українського суспільства. Саме це і призвело його до такого
падіння.
Він переоцінив свої можливості, адже мав високу
підтримку народу, як свідчили соціологічні опитування. Владика Філарет
навіть під час засідань Священного Синоду говорив нам, що "ось якщо ви
не будете слухати мене і виконувати моїх вказівок, я вийду, закличу
народ, і народ та духовенство однозначно підтримає мене".
ВВС: Що зараз контролює владика Філарет?
М.Е.:
На даний час владика Філарет контролює Володимирський собор, він є його
кафедральним собором. Він у цьому соборі протягом останніх 50 років
звершує богослужіння як архієрей.
Є незначна кількість парафій по всій Україні, які його підтримали у кількох областях.
ВВС: Яка ситуація із закордонними парафіями УПЦ КП? Кажуть, що у Філарета величезний вплив там.
М.Е.:
Це не відповідає дійсності. Якщо ми візьмемо Америку, там вікаріат,
який існував у складі УПЦ КП до 15 грудня, одностайний - згуртувався і
навіть перереєстрував відповідні документи на ПЦУ. Почесний патріарх
Філарет неодноразово до них звертався із проханням залишитись у складі
КП, але їхня позиція чітка, я мав з ними спілкування, перебуваючи у США.
ВВС: Як ви домовились щодо парафій у США, щоб
вам їх залишили, адже в томосі чітко записано, що закордонні парафії
мають підпорядковуватись Константинополю?
М.Е.:
Поки що остаточно ми не внормували, але ми ведемо зараз перемовини з
Вселенською патріархією, щоб ми мали можливість духовно опікуватися тими
парафіями, які були в складі Київського патріархату за кордоном.
І вони ухвалили це рішення.
За ними ж ухвалила рішення і
Олександрійська церква, але вже без такого загального попереднього
обговорення, як це було в Елладській православній церкві.
Олександрійський
патріарх, який має на це право, обговорив неофіційно з єпископатом це
питання і оголосив про своє рішення вже на богослужінні - він пом'янув
моє ім'я як предстоятеля ПЦУ.
Зараз ми готуємось до мого мирного візиту в Каїр, щоб разом з ним співслужити на його канонічній території.
ВВС: Коли це може статися?
М.Е.: На
початку нового року. Зараз патріарх Олександрійський, на жаль, трішки
зайнятий, він має поїздки по Африці. Ми маємо вже визначити дату мого
приїзду до Каїра і налагодження офіційних стосунків з Олександрійською
православною церквою.
ВВС: Хто і коли ще визнає з решти одинадцяти помісних церков?
М.Е.: Сьогодні є багато позитивних меседжів з інших помісних православних церков. Ми поки спостерігаємо певне "гібридне визнання".
Інколи
немає чіткої позиції того чи іншого предстоятеля помісної церкви, але
її архієреї мають позитивні думки стосовно цього питання і навіть
приїжджають та співслужать з нами.
Якщо ми пригадаємо святкування
свята Володимира в Києві (липень 2019 року), то тоді вперше на
святкування прибув ієрарх Елладської церкви.
Під час брифінгу на Володимирській гірці мене запитували про це і я
сказав, що де-факто Елладська церква вже визнала автокефалію ПЦУ.
РПЦ
підняла тоді ґвалт і цей митрополит Іоан навіть був змушений робити
заяву, що він прийняв особисте рішення приїхати. Але це справді було так
- поступово ми налагодили такий контакт з Елладською церквою, а далі
вже відбулося і офіційне визнання.
На черзі ще декілька помісних
православних церков, які визнають ПЦУ. Але я зараз не хотів би
полегшувати роботу сусідам, які нам протистоять. Нещодавно архієрей
церкви Чеських земель і Словаччини брав участь у співслужінні з нами в
Києві. Також з нашою делегацією на чолі з архієпископом Євстратієм
співслужив архієрей з Кіпрської православної церкви.
Також
болгарський архієрей, перебуваючи на канонічній території Елладської
православної церкви, очолював богослужіння, на якому поминалося ім'я
предстоятеля ПЦУ. Поступово відбувається таке гібридне визнання, але це
початок остаточного визнання з боку тих церков, які зараз певною мірою
вагаються.
Я думаю, що в майбутньому вони однозначно приймуть позитивне рішення щодо визнання нашого автокефального статусу.
ВВС:
Чому з Румунії немає поки що таких новин і співслужінь? Казали, що вони
от-от вже мають визнати, але немає таких сигналів публічних.
М.Е.: Публічних сигналів немає, але я вірю, що остаточним публічним сигналом буде заява про визнання.
ВВС: Така ж несподівана, як від Олександрійського патріархату?
М.Е.:
Так. Ми бачимо, що РПЦ намагається тиснути на ієрархію, і тому
представники помісних церков зараз вичікують певною мірою, публічно не
виступають, а потім тільки остаточно оголошують вже рішення.
Я думаю, що так буде з багатьма помісними церквами, які на початку наступного року дадуть нам добрі новини і визнають.
ВВС: Ви знали, що патріарх Олександрійський збирається визнати? Чи ви прочитали у Facebook і зраділи?
М.Е.: Знав, десь за місяць до
визнання. Хоча я спочатку був здивований цією новиною про те, що
патріарх справді готовий до визнання автокефалії ПЦУ, але я був
переконаний, що він прийме це рішення.
ВВС: Яка роль патріарха Варфоломія і взагалі Вселенського патріархату в цьому рішенні Олександрії?
М.Е.:
Вселенський патріарх спілкується з представниками інших помісних
церков, доносить їм свою чітку канонічну позицію, як і належить йому.
Історично склалося, що він має право приймати такі рішення.
Інші
церкви повинні просто визнати цей акт, який звершив Вселенський
патріарх, не ставити під сумнів. Бо якщо та чи інша помісна православна
церква ставить під сумнів рішення Вселенського патріарха, то вона
ставить під удар і свою автокефалію.
Тому Вселенський патріарх
зараз спілкується з іншими предстоятелями, його представники доносять
чітку позицію і переконують, що інші церкви повинні підтримати рішення
Константинополя .
ВВС: Поясніть, чому ви не їдете до Афін з візитом після визнання, це ж обов'язково має бути?
М.Е.:
Бо відбулось визнання з боку Олександрійської церкви. Ми вже вели
переговори про мій візит до Афін. Але, оскільки Олександрійська
православна церква є другою по честі після Вселенського патріарха, то,
згідно з протоколом, я повинен відвідати спочатку Олександрійського
патріарха і мати з ним співслужіння, а потім уже - мати візит до Афін.
Вплив і допомога США
ВВС:
Яка роль у просуванні визнання США? У Росії багато говорять, що Америка
тисне на інші автокефальні церкви, зокрема, так було в Греції. Що посол
США там дуже часто зустрічався з предстоятелем.
М.Е.: Я би не сказав, що відбувається якийсь тиск з боку США. Звичайно, Росії вигідно завжди списувати на когось свої поразки.
Зараз ми від них чуємо, що ПЦУ - це був "політичний проєкт попередньої влади та проєкт США".
Це
не відповідає дійсності, тому що інша держава не має можливості
впливати на релігійні процеси в нашій країні - це було прагнення
українського народу. Ми торували цей шлях протягом останніх трьох
десятиліть.
Була, можливо, підтримка США та інших країн, які
вболівають за те, щоб Україна була незалежною державою і не було такого
сильного впливу з боку РФ.
ВВС: Показово, що у США ви зустрілися з держсекретарем США Майком Помпео, а зустріч високопоставленого представника РПЦ скасували…
М.Е.:
Ця зустріч з Помпео була запланована ще тоді, як стало відомо, що мені
вручать поважну нагороду - відзнаку патріарха Афінагора з прав людини.
Але напередодні, коли були вивішені графіки зустрічей в кабінеті
держсекретаря, ми дізналися, що держсекретар також буде зустрічатися з
митрополитом Іларіоном (Алфєєвим), головним дипломатом РПЦ.
Цікаво,
що навіть російські ЗМІ активно поширювали цю інформацію. Але для нас
це було неважливо, адже ми маємо свою зустріч, ми маємо обговорювати
свої питання, які нас турбують. А з ким йому зустрічатися - це власна
справа держсекретаря.
Після моєї зустрічі з держсекретарем я
запитав - а як пройшла зустріч із митрополитом Іларіоном? А вони кажуть:
зустрічі не було, її скасували. Навіть з інтерв'ю митрополита Іларіона
видно, що за годину до початку його зустрічі з Помпео вона була
скасована, а для Епіфанія влаштували таку "торжественную встречу".
ВВС: Вам приємно було в цей момент?
М.Е.: (Посміхається…)
Це свідчить, що нас визнають як суб'єкт. Ми, спілкуючись із
держсекретарем, говорили про те, що ми в Україні прагнемо мати свою
помісну православну церкву, це право кожного громадянина української
держави.
Брати з РПЦ
ВВС: Як ви називаєте представників РПЦ? Вони ваші колеги, ваші брати, ваші антагоністи - хто вони для вас?
М.Е.:
З часом, я впевнений, можливо, навіть останньою, але і РПЦ буде змушена
визнати автокефалію Української православної церкви. Тому ми і РПЦ є
братами у Христі, і всі ми єднаємося навколо Христа - кожен у своїй
помісній церкві, але загалом ми складаємо повноту вже єдиної Христової
церкви.
ВВС: Ваші брати з РПЦ постійно говорять
про те, що потрібно скликати "Всеправославное совещание", на якому
потрібно обговорити питання автокефалії українського православ'я. І от
нещодавно патріарх Єрусалимський теж підтримав цю позицію в Москві. Як
ви ставитеся до перспективи таких зборів?
М.Е.:
Ми бачимо, що це безперспективно. І про це заявив одразу і Вселенський
Патріарх Варфоломій. Для чого ми збираємося? - як сказав Варфоломій, -
для того, щоб почути, що "ми не згодні між собою"? Насправді так і є.
РПЦ у ситуації з автокефалією ПЦУ заявила ідею, що
Вселенський патріарх не мав права цього робити. Тому і кажуть, що
"давайте скличемо всеправославну нараду і на ній обговоримо більш
детально це питання".
Але це питання обговорювалося напередодні
скликання Всеправославного собору на Криті в 2016 році. Хоча воно не
потрапило у порядок денний, але напередодні зібрання воно було в
переліку 10 питань - про надання автокефалії новим помісним православним
церквам.
Але РПЦ відмовилася від цього питання, та і взагалі
відмовилася брати участь в соборі на Криті. Тому зараз говорити про
якусь всеправославну нараду - особливо після визнання таких впливових
помісних церков як Елладська та Олександрійська - неможливо.
Неможливо
ще й тому, що якщо, наприклад, відбудеться скликання такої наради, то
на ній повинен бути присутнім і я - як представник вже визнаної помісної
православної церкви. А якщо я буду присутній, то я сумніваюся, що
російський патріарх виявить бажання брати участь у такому зібранні.
ВВС: Якщо зібрання скличуть, а вас не запросять?
М.Е.:
Це неможливо. Те, що заявив Єрусалимський патріарх у Москві, неможливо
втілити в життя, тому що такі всеправославні наради має право скликати
виключно Вселенський патріарх.
ВВС: Чи означає це, що Єрусалимський патріарх точно не збирається вас визнавати?
М.Е.: З часом визнає.
ВВС: Може так статися, що пройде місяць, і він теж так несподівано визнає, як і Олександрійський?
М.Е.:
Все можливо. Як ми бачимо, ті, про кого вважалося, що вони перебувають
під впливом РПЦ, не дивлячись на цей вплив, першими визнали автокефалію
нашої церкви.
Я думаю, що у майбутньому і Єрусалимський патріарх
долучиться до цього процесу. І інші помісні церкви визнають - Румунська,
Кіпрська, Болгарська і Грузинська церква. Бо в Грузинській церкві є теж
позитивний рух, більшість архієреїв там підтримують визнання, але на
все потрібен час.
Нова хвиля переходів від УПЦ МП
ВВС: У вас немає певного
розчарування з приводу кількості парафій УПЦ МП, які перейшли до ПЦУ за
цей рік? Очікували, що майже половина перейде - процес активно почався, а
потім стих.
М.Е.: Протягом року до нас долучилося понад 600 парафій.
ВВС: 5% від загальної кількості...
М.Е.:
Процес повинен відбуватися мирно, добровільно і спокійно. Ми не
прагнемо створювати всередині країни другий - релігійний фронт.
Це було бажання з боку РФ - створити в Україні протистояння на релігійному ґрунті.
Як
предстоятель я добре розумів, що ми не мали права надавати підстави для
внутрішньої релігійної боротьби. Тому ті парафії, які одразу прийняли
рішення, які були до цього готові, вони прийняли відповідне рішення і
долучилися. Але з часом буде друга потужна хвиля переходів до ПЦУ.
ВВС: Чим вона буде зумовлена?
М.Е.: Визнанням від інших помісних православних церков. Ми вже маємо два визнання, якщо ще буде два-три, то ця хвиля посилиться.
Зараз
є певні перешкоди політичного характеру, також виникли певні труднощі
щодо перереєстрації громад. Кожна громада очікує і спостерігає.
Зараз
ми бачимо негативні сигнали з регіонів - до цього часу в деяких
областях навіть не призначено реєстраторів в обласних адміністраціях.
Процес виявився трохи складним юридично. Громади, які ще не ухвалили
рішення, але прагнуть перейти до ПЦУ, чекають. Коли вони побачать, що
можна прийняти рішення і відразу юридично його втілити, то переходів
буде ще дуже багато.
ВВС: Є підстави вважати, що
вони це побачать? Адже всі знають, що відбувається у Вінниці, де проти
реєстратора порушена кримінальна справа за реєстрацію громад у ПЦУ, що
УПЦ МП вважає незаконним. Дехто це трактує як сигнал усім іншим.
М.Е.:
Це все - намагання з боку РПЦ в Україні зробити такий негативний
прецедент, саме тому вони і обрали Вінницю. Бо там був єдиний
єпархіальний архієрей митрополит Симеон, який приєднався до створення
єдиної помісної православної церкви. І тому певні бізнесові кола з боку
РПЦ намагаються впливати. Ви знаєте, як зараз можна впливати і на суди, і
на певні органи…
ВВС: Ви допускаєте, що РПЦ має вплив на поліцію?
М.Е.:
Саме у Вінниці виявилося, що керівник поліції є яскравим прихильником
РПЦ і він почав навіть гоніння на держреєстратора, який зареєстрував
перехід парафій.
Там відбувається зараз судова тяганина. Це впливає
на всі регіони України. Бо я чую зараз сигнали з інших областей про те,
що призупинили перереєстрацію громад, оскільки дивляться на те, що
відбувається у Вінниці. Але я думаю, що українська держава втрутиться у
цей процес і все буде відбуватися виключно у правовому полі.
Ми
бачимо, що навіть у таких складних умовах поодинокі парафії все ж таки
приймають рішення. Але РПЦ створює таку картинку, щоб люди бачили - якщо
забажаєте перейти, то ми вам створимо такі умови, що ви втратите
можливість користування своїм храмом.
ВВС: В УПЦ
МП кажуть, що проти них ідуть гоніння, що вони втратили 250 парафій, і
тільки 70 із них законно. Тобто вони визнають перехід лише 70 парафій.
М.Е.: Визнають чи не визнають - це не залежить від них. Ми маємо реальну статистику.
Офіційно перереєстровані й отримали документи вже більше 300 парафій.
ВВС:
В історії з переходами важливий чинник - це єпископи. Перед Об'єднавчим
собором ходили чутки, що лист до Варфоломія підписали більше двох
єпископів УПЦ МП. Чи є з ними комунікація й чи може хтось перейти?
М.Е.:
Напередодні Об'єднавчого собору ходили чутки, хоча я особисто не бачив
підписів тих архієреїв, про яких йшла мова. Говорили і про десятьох, і
про двадцятьох архієреїв, які поставили підписи під зверненням до
Вселенського патріарха.
Але на собор прийшли тільки двоє - митрополит Олександр та митрополит Симеон.
Ми
маємо зараз добрі стосунки з деякими архієреями з РПЦ в Україні, але це
неофіційні стосунки. Ви розумієте, які наслідки будуть для архієрея,
якщо Москва дізнається, що він спілкується з ПЦУ і має добрі
налаштування щодо об'єднання в майбутньому.
Є такі архієреї
РПЦ в Україні, які зараз спостерігають за процесами в українській
державі та всередині об'єднаної православної церкви. Бо Москва їм до
цього часу навіює, що це тимчасово і вони не збережуть єдність.
Але
цього не відбулось. Думаю, що з часом ті архієреї, які мають таке
бажання, побачать, що тут все стабільно та є динамічний розвиток,
ухвалять рішення.
ВВС: Наступного року ми не побачимо нових єпископів, які перейдуть?
М.Е.:
Не хочу прогнозувати. Прогнози інколи бувають невдалими. Ще з травня
всі очікували, коли ж буде собор та томос. Були різні прогнози, а на
Михайла (21 листопада - Ред.) вже навіть мав відбутись собор, але
відбувся 15 грудня. Тому не хотів би прогнозувати скільки, але частина
архієреїв РПЦ в Україні доєднаються до нас. Можливо, це стане для всіх
сюрпризом.
СБУ, Зеленський і Бородянський
ВВС: Нещодавно голова СБУ публічно
заявив, що він вірянин УПЦ МП, а деякі його слова щодо томосу сприйняли
як критику автокефальної церкви. Ви швидко після цього з ним зустрілись,
Баканов став вірянином ПЦУ після розмови з вами?
М.Е.:
Він не декларував, чи він належить до РПЦ в Україні чи ПЦУ. Ми мали
теплу конструктивну зустріч з головою СБУ. Пан Баканов мені видався дуже
релігійною й глибоко віруючою людиною. В майбутньому все залежить
особисто від нього.
Ми мали спілкування, ми нікого не переконуємо
долучатись до тієї чи іншої церкви. Це вибір кожної людини. Так, він
заявляв, що відвідує храм РПЦ в Україні, але ми мали добру зустріч та
спілкування, я не відчув з його боку негативного налаштування до ПЦУ.
ВВС:
Якщо розглядати твердження, що УПЦ МП є умовною "рукою Москви" в
Україні, то вам не видається стратегічно небезпечним, що голова
української спецслужби є прихожанином "руки Москви"?
М.Е.:
Давайте згадаємо попереднього президента Петра Олексійовича Порошенка.
Коли він став президентом, то теж був вірним РПЦ в Україні. А коли
обійняв високу посаду, то ми побачили кардинальну зміну.
Будучи
вірним Московському патріархату в Україні, він зробив стільки для
об'єднання Української православної церкви, що жоден з президентів так
багато не зробив.
Думаю й інші представники сучасної влади, які
свого часу стали вірними РПЦ в Україні, в майбутньому можуть зробити
дуже багато для користі єдиної помісної православної церкви. Людині
властиво змінюватись, переосмислювати та переоцінювати певні речі у
своєму житті.
Тому давайте не будемо звинувачувати когось в тому,
що так історично склалось, що він є вірним, наприклад, Московського
патріархату в Україні. Якщо він обіймає посаду держслужбовця, то має
працювати на благо своєї держави, а відповідно, і церкви, яка є духовною
опорою української держави.
ВВС: У нас є
президент Зеленський, який свого часу називав томос "термосом",
складається враження, що церковна тематика йому глибоко нецікава. У вас
яке ставлення до цієї людини?
М.Е.: Зеленський
обраний підтримкою 73% українських виборців, є великі очікування від
нього як президента. Президент - це атрибут української держави, тому
ставлення в нас до Зеленського позитивне, є певні очікування, як і у
всього народу.
Ми бачимо у нього позицію щодо церкви відмінну від
його попередника Порошенка. Зеленський ставиться рівновіддалено до всіх
церков, релігій та конфесій. Нас це задовольняє, тому що немає
протистоянь, немає внутрішнього втручання в справи церкви. Те, що
декларується, те й відбувається.
ВВС: Ви йому казали, що той жарт був невдалим?
М.Е.: Ми не спілкувались з ним на цю тему.
ВВС:
Зеленський буде вперше зустрічатись з Путіним на саміті "нормандської
четвірки" в Парижі. Є побоювання, що Путін може вимагати створити
проблеми для ПЦУ задля прогресу на Донбасі. Не остерігаєтесь, що якщо
церковна тема Зеленському нецікава, він може вас "здати"?
М.Е.:
Немає таких побоювань, адже ми не є державною церквою. Якби ми були
державною церквою, подібно тому, як відбувається в Росії, то в мене були
б побоювання.
Але ми є церквою українського народу і покладаємо свою надію на підтримку народу.
Розвиток нашої церкви не залежить ні від влади, ні від політики, опозиції чи інших державних чиновників.
Український
народ підтримує українську церкву і цю підтримку зруйнувати практично
неможливо. Якщо хтось схоче йти проти власного народу - це можливо, але і
наслідки будуть відповідні.
ВВС: Міністр
культури Володимир Бородянський робить заяви, які подобаються
прихильникам ПЦУ. Зокрема, і щодо необхідності виконувати закон про
перейменування церков з центром у Росії. Ви з ним спілкуєтесь?
М.Е.:
Так, я мав зустріч нещодавно з так званою "групою реформаторів" при
міністерстві культури, яка хоче скласти план реформ у сфері культури та
релігії.
Я мав двогодинну зустріч та спілкування з міністром та
його командою. З молодими людьми, які прагнуть втілити добрі реформи в
життя.
Під час розмови відчув, що в них є добре розуміння
процесів, які відбуваються в державі та загалом українському
православ'ї. Мені імпонує, що міністр та його оточення говорять про
необхідність виконання закону.
Верховна Рада схвалила закон про
перейменування УПЦ МП в Російську православну церкву в Україні. Є закон,
давайте його виконувати.
ВВС: Ця "група реформаторів" і в православ'ї реформи планує?
М.Е.:
Не в православ'ї, а напрацьовують майбутнє бачення служби з
етнополітики та свободи совісті - які повинні бути стосунки між державою
та церквою.
Вони зустрічались не тільки зі мною, а й з представниками інших церков та релігій.
Коли відзначати Різдво
ВВС:
Головна реформа в українському православ'ї, про яку говорять
напередодні різдвяних свят - чи буде відзначення Різдва перенесене з 7
січня на 25 грудня за новим календарем. Ви це вважаєте доцільним?
М.Е.:
Як Православна церква України ми не проти зміни церковного календаря і
дати святкування Різдва, адже це не догма. Але зараз це ще не на часі.
Для зміни календаря немає підтримки з боку українського суспільства.
Так, у соціальних мережах ми бачимо певну ейфорію,
але, на жаль, не всі люди, які пишуть і підтримують реформу в Facebook,
так само активно відвідують храми.
Якщо ми скажемо, що святкуємо
Різдво 25 грудня, чи багато з них прийде до храму. У більшості вони
приватно святкуватимуть 25 грудня, а храми будуть порожні. 7 січня
прийдуть у церкву інші парафіяни, які є практикуючими вірними ПЦУ. Буде
певний дисонанс.
Є ще одна проблема - Московський патріархат буде
використовувати цей привід для розділення і вказувати своїм вірним -
"бачите, вони не православні, вони святкують згідно "католицького
календаря" і так далі.
В майбутньому ми бачимо просвітницьку роботу в цьому напрямку. Нам треба провести пояснення, чому це не принципово - 7 чи 25.
Зараз
кажуть про зміну дати святкування Різдва, але реформа календаря
стосується змін всіх головних свят. Коли тоді будемо святкувати Покрову -
не 14, а 1 жовтня, так само святкування Миколая.
Тільки коли побачимо, що народ готовий, ми приймемо це рішення. Бо більшість православних церков вже давно на новому календарі.
Але
в цих церквах є певні "старостильницькі рухи" - в Елладській церкві, і в
Болгарії, і в Румунії. Тому треба поступово і відповідально підходити
до цього питання.
Ми загалом не проти, але це не залежить тільки
від мене як предстоятеля. Це має бути соборне рішення ПЦУ. Коли дозріємо
до цього, побачимо, що народ готовий - і перейдемо.
ВВС: Противники ПЦУ кажуть, що це ледь не Варфоломій поставив ультиматум ПЦУ змінити календар…
М.Е.:
Патріарх Варфоломій взагалі не ставив жодних ультиматумів і не висував
певних вимог. Вони зацікавлені в тому, щоб ми успішно розвивалися, а не
ставити перепони. Бо це є зараз певною перепоною для єднання. Бо це
можуть взяти на озброєння наші супротивники для зупинення об'єднавчих
процесів.
Спільне майбутнє з УПЦ МП
ВВС: Ви знайомі з митрополитом
Онуфрієм? Ви предстоятелі двох найбільших конфесій в Україні, можливо,
спілкуєтесь і ділитись певними думками?
М.Е.: Між
нами немає жодного спілкування, ми перетинаємось тільки на офіційних
державних заходах. З його боку я не бачу інколи навіть бажання
елементарно привітатись. Ось на останніх заходах на роковини Голодомору
ми не привітались. Він пройшов повз мене.
ВВС: Яке у вас до нього ставлення?
М.Е.:
Позитивне. Вірю, що в майбутньому ми всі будемо складати єдину
українську помісну православну церкву. І Господь створить для цього
умови.
Зараз це важко собі уявити, але важко було уявити і
Об'єднавчий собор 15 грудня у стінах Святої Софії. Ніхто не вірив, що це
можливо.
В майбутньому ми запропонуємо з нашого боку певну модель спілкування. Ми відкриті для цього.
Проблема
з боку РПЦ в Україні в тому, що вони не визнають нас як суб'єкт. Ми
відкриті і готові до діалогу, та якщо вони почнуть спілкуватись, то це
означатиме, що вони визнають нас як суб'єкт.
Тому для них це
важко. Ми в будь-який час готові сісти за стіл переговорів та вести
перемовини з УПЦ МП про спільне майбутнє в єдиній помісній православній
церкві.