Σχόλιο του Πανιερώτατου Αρχιεπισκόπου Τσερνιχίβ και Νιζχίν κ. Ευστράτιου, σχετικά με τις αποφάσεις του Πατριαρχείου της Ρωσίας
UKR/RUS
Кілька коментарів до московських рішень
1. Патріархія РПЦ і далі віддзеркалює кремлівське ставлення до дійсності.
Судіть самі: коли Путін не зміг зупинити європейський рух України, він «вивів Крим з юрисдикції Києва» та влаштував «громадянську війну».
Патр. Кирил виявляє такі ж наміри - не зумівши зупинити визнання автокефалії Української Церкви, він «виводить» у своє підпорядкування парафії/структури в інших Помісних Церквах, на які дотепер мав найбільший вплив, а в самих цих Церквах прагне розпалити «громадянську війну», підбурюючи ієрархів/духовенство до порушення прийнятих відповідною Церквою рішень.
Слідуючи саме цій логіці, РПЦ «вивела» частину парафій з колишнього Екзархату Вселенського Патріархату в Європі, тепер «виводить парафії» в Африці та закликає архієреїв/духовенство в Помісних Церквах, які вже визначилися, «не підтримувати» офіційно прийнятих рішень про визнання.
2. Якщо раніше «дипломатія» МП хоч і погано, але в цілому приховувала (щонайменше - не прагнула виставляти на показ) мережу лояльних до неї ієрархів і впливового духовенства в інших Помісних Церквах, то тепер Російська патріархія фактично закликає визначатися: «ви з нами чи зі своїми Помісними Церквами»?
Той сценарій, який багато разів МП відпрацювала в Україні на рівні парафій - якщо громада хоче піти від російської юрисдикції, то слід її поділити і «зубами» тримати хоча б найменший шматок - тепер запускають на рівні Помісних Церков. Зараз пара митрополитів у Греції вже відіграють таку роль, у Олександрійському Патріархаті поки що знайшлися лише окремі священики.
3. Тим самим залякують інші Помісні Церкви: якщо ви вИзнаєте автокефалію ПЦУ - «ми почнемо забирати ваші парафії» та «у вас самих з‘являться єпископи-повстанці».
4. Але насправді найбільше такі рішення матимуть довготривалі наслідки в середині РПЦ, адже руйнування принципу єдності Помісної Церкви вдарить по самій Московській патріархії: якщо вона словом і ділом закликає в інших Помісних Церквах не підкорятися загально-церковним рішенням, то яка підстава і для чого в самому Московському Патріархаті підкорятися рішенням п. Кирила/Синоду/правлячого архієрея?
«Копаючи» іншим Церквам «яму», Російська патріархія сама в неї впаде, особливо коли ослабне зовнішня політична підпорка.
5. Чи мають останні московські рішення щось спільного з благом Церкви, прагненням миру та єдності у Вселенському Православ‘ї, з канонічним порядком і з самим духом євангельської любові - судіть самі...
* * *
Несколько комментариев к московским решениям
1. Патриархия РПЦ и дальше отражает кремлевское отношение к действительности.
Судите сами: когда Путин не смог остановить европейское движение Украины, он «вывел Крым из юрисдикции Киева» и устроил «гражданскую войну».
Патр. Кирилл проявляет те же намерения - не сумев остановить признание автокефалии Украинской Церкви, он «выводит» в свое подчинение приходы/структуры в других Поместных Церквах, на которые до сих пор имел наибольшее влияние, а в самих этих Церквах стремится разжечь «гражданскую войну», подстрекая иерархов /духовенство к нарушению принятых соответствующей Церковью решений.
Следуя именно этой логике, РПЦ «вывела» часть приходов из бывшего Экзархата Вселенского Патриархата в Европе, теперь «выводит приходы» в Африке и призывает архиереев/духовенство в уже определившихся Поместных Церквах «не поддерживать» официально принятых решений о признании.
2. Если ранее «дипломатия» МП хоть и плохо, но в целом скрывала (как минимум - не стремилась выставлять на показ) сеть лояльных к ней иерархов и влиятельного духовенства в других Поместных Церквах, то теперь Российская патриархия фактически призывает определяться «вы с нами или со своими Поместными Церквами»?
Тот сценарий, который много раз МП отработала в Украине на уровне приходов - если община хочет уйти от российской юрисдикции, то следует ее разделить и «зубами» держать хотя бы маленький кусок - теперь запускают на уровне Поместных Церквей. Сейчас пара митрополитов в Греции уже играют такую роль, в Александрийском Патриархате пока нашлись только отдельные священники.
3. Тем самым запугивают другие Поместные Церкви: если вы признаете автокефалию ПЦУ - «мы начнем забирать ваши прихода» и «у вас самих появятся епископы-повстанцы».
4. Но на самом деле больше всего такие решения будут иметь долговременные последствия внутри РПЦ, ведь разрушение принципа единства Поместной Церкви ударит по самой Московской патриархии: если она словом и делом призывает в других Поместных Церквах не подчиняться обще-церковным решениям, то какое основание и для чего в самом Московском Патриархате подчиняться решениям п. Кирилла/Синода/правящего архиерея?
«Копая» другим Церквам «яму», Российская патриархия сама упадет в нее, особенно когда ослабнет внешняя политическая подпорка.
5. Имеют ли последние московские решения что-то общее с благом Церкви, стремлением мира и единства во Вселенском Православии, с каноническим порядком и с самим духом евангельской любви - судите сами ...