Рік тому у різдвяний Святвечір до Києва було привезено історичний документ, який засвідчив, що відтепер і назавжди помісна Православна Церква України – незалежна та рівна в усьому з іншими Церквами-Сестрами. Цей документ довершив справу, витоки якої лежать у глибині віків. Адже Патріарший та Синодальний Томос про автокефалію для всієї повноти єдиної Помісної Української Православної Церкви проголошує, що наша, започаткована проповіддю апостола Андрія Першозваного та народжена понад тисячу років тому в хрещальних водах річки Дніпро, Церква – зросла та утвердилася для самостійного буття.
Чому для нас отримання Томосу є таким важливим? Тому що наші багатосотлітні прагнення церковної незалежності – це не просто слова, а доведений історичний факт, який нарешті отримав всеправославне і світове визнання. Значимість та масштабність цієї події мають зрозуміти всі наші сучасники, а ми з вами, у свою чергу, є не просто учасниками, ми є співтворцями новітньої епохи в історії нашої Церкви, про яку мріяли і молили Бога багато поколінь українців.
Я вже говорив, що отримання Томосу можна порівняти з Актом проголошення незалежності України. Тож рік тому ми з вами отримали довгоочікуване ствердження духовної незалежності! І ми безмірно вдячні Богу за все: за те, що Він благословив буття українського народу, дав нам свободу, благословив мати незалежну державу та помісну автокефальну Українську Православну Церкву. Вдячні Йому за всі перемоги й здобутки, навіть і за тимчасові труднощі й перешкоди, долаючи які ми стаємо сильнішими.
За цей рік відбулося багато подій, всім нам довелося пройти через різні випробування, однак сьогодні бачимо, що з Божою допомогою і в поєднанні зусиль усі разом ми досягли багатьох добрих плодів. Помісна Українська Православна Церква зростає і зміцнюється, підтверджуючи свою зрілість. Ми радіємо рішенню інших Помісних Церков мати з Православною Церквою України Євхаристійне єднання та канонічне спілкування, приймаючи її як свою Церкву-Сестру. Впевнено зростає і наша велика церковна родина: збільшується кількість громад та парафій, будуються й освячуються нові храми, ми з любов’ю зустрічаємо кожного вірянина, який приходить до нашої Церкви.
Знову і знову повторюємо заклик єднання до всіх наших братів і сестер, хто ще має сумніви щодо майбутнього шляху для Української Православної Церкви: двері помісної Церкви і наші серця відкриті для вас!
Тож, усвідомлюючи відповідальність перед Богом і віруючим народом, відчуваючи любов до Церкви і до України, реалізуючи прагнення досягти заповіданої Господом Ісусом Христом єдності між одновірцями – давайте полишимо у минулому те, що нас розділяло, і будемо далі працювати разом на благо Православ’я та України як єдина помісна Українська Православна Церква!