CHRISTMAS MESSAGE FROM METROPOLITAN OF KΥΙV AND ALL UKRAINE EPIPHANY
ΧΡΙΣΤΟΥΓΕΝΝΙΆΤΙΚΟ ΜΗΝΥΜΑ ΤΟΥ ΜΗΤΡΟΠΟΛΙΤΟΥ ΚΙΕΒΟΥ ΚΑΙ ΠΑΣΗΣ ΟΥΚΡΑΝΙΑΣ ΕΠΙΦΑΝΙΟΥ
Різдвяне послання Предстоятеля
03 Січня 2020
Різдвяне послання
Митрополита Київського і всієї України Епіфанія
преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям, чесному чернецтву
та всім православним вірним України
Дорогі брати і сестри!
Христос народився!
Славімо Його!
«Сьогодні звершилося те, через що колись печалилися праотці, що
провіщали пророки і що бажали бачити праведники», – так через слово
проповіді з нагоди Різдва Христового промовляє до нас святитель Іоан
Золотоустий крізь століття і продовжує: «”Бог на землі з’явився у плоті і
перебував між людьми” (Варух. 3: 38). Тому радіймо і веселімося,
улюблені. Бо коли Іоан, ще перебуваючи в утробі матері, заграв радісно
під час приходу Марії до Єлизавети, то тим більше ми, які дивимося не на
Марію, а на Самого Спасителя нашого, народженого сьогодні, повинні
радіти і веселитися, захоплюватися й дивуватися величі домоправління
[Божого], яке перевершує всякий розум. Уявімо, як було б велично, якби
ми побачили сонце, яке зійшло з небес, іде по землі і виливає на всіх
своє проміння. Якщо ж було б дивно бачити таку подію із видимим для всіх
світилом, то подумаймо і розсудімо тепер, як велично бачити Сонце
правди, Яке виливає Своє проміння з нашої плоті і просвічує наші душі».
Ці думки святителя Іоана Золотоустого перегукуються з такими
євангельськими словами: «Слово стало плоттю і вселилося між нами, повне
благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу як Єдинородного від
Отця […]. Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який у лоні Отця,
Він явив» (Ін. 1: 14, 18).
Лише уявімо собі, які почуття охопили б нас, якби саме зараз Бог
постав тут, посеред нас, у всій Своїй невимовній та неосяжній величі й
славі? Якби зараз явив нам цю велич і славу «Цар царюючих і Господь
пануючих, єдиний, Який має безсмертя і живе в неприступному світлі,
Якого ніхто з людей не бачив і бачити не може» (1 Тим. 6: 15 – 16). Але ж
саме це і відбувається нині! Саме це явлення Бога між людьми святкуємо
ми тепер! І не у величі невимовній, а в убогості та смиренні, не на
престолі небесному, а у вертепі земному, не серед незліченних хорів
святих ангелів, а серед ще підвладного гріху людства як Немовля у яслах
приходить і являє Себе Той Самий Бог!
І не просто з’являється людям, як у видіннях і голосі таємничо являв
Він Себе в попередні часи Старого Завіту пророкам і праведникам, але
приходить у цей світ, який Він Сам створив, приймає всю повноту людської
природи і, залишаючись істинним Богом, стає також істинною Людиною.
Пришестя у світ і втілення Сина Божого має ясну і визначену мету:
воно стверджує любов Божу до нас, яка виявляється у хресній жертві
Господа Ісуса Христа заради спасіння всього людства від рабства гріху та
від смерті. Саме про це нам свідчить Євангеліє: «Так полюбив Бог світ,
що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не
загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3: 16).
Отже, ми святкуємо і вшановуємо не просто історичну подію з минулого,
але знову і знову нагадуємо собі, що Син Божий народився від Духа
Святого і Марії Діви не задля Себе Самого, а заради нас та заради нашого
спасіння. Тому і закликає Церква в ці дні: «Христос народжується –
славте! Христос з небес – зустрічайте! Христос на землі – возносьтеся!»
(ірмос 1-ї пісні канону Різдва Христового). І хто чує цей заклик, той не
повинен залишатися байдужим. Кому сповіщено ангельські слова, що «нині в
місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь»
(Лк. 2: 11), той не може жити далі так, ніби не знає нічого про це.
Пам’ятаймо слова Сина Божого, звернені до кожного з нас: «Хто не зі
Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує» (Мф. 12: 30).
Отже, святкуючи Різдво Христове, маємо усвідомлювати: Бог здійснив
усе, що треба для нашого спасіння. І лише від нас залежить, чи приймаємо
ми Його дар, чи віруємо, як навчає нас вірити Христос і Його Церква, чи
живемо ми згідно з вірою, додержуючись всього, що заповів нам
Спаситель.
Дорогі брати і сестри!
Минув рік від того часу, коли Об’єднавчий собор у храмі Святої Софії в
Києві утвердив церковне єднання, а Православна Церква України від
Матері-Церкви Константинопольської, з рук Вселенського Патріарха
Варфоломія, отримала Томос про автокефалію. У Різдвяний святвечір із
Царгороду до Києва було привезено цей історичний документ, який
засвідчив, що відтепер і назавжди помісна Українська Православна Церква
незалежна та рівна в усьому з іншими Сестрами-Церквами Вселенського
православ’я.
За цей рік відбулося багато подій, довелося всім нам пройти і через
випробування, однак бачимо, як з Божою допомогою і в поєднанні зусиль
усі разом ми досягли багатьох добрих плодів. Помісна Українська
Православна Церква зростає і зміцнюється, підтверджуючи свою зрілість.
Знову і знову радіємо ми звісткам про рішення помісних Церков
послідувати Томосу і мати з Православною Церквою України належне
євхаристійне єднання та канонічне спілкування, приймаючи її як свою
Церкву-Сестру.
Із того, що вже в минулому зробив для нас Господь, з багатьох виявів
Його милості та допомоги, можемо пересвідчитися: якими б складними не
здавалися нам виклики та перешкоди, ми зможемо подолати їх. Якщо йтимемо
за Христом і Його правдою і збиратимемо разом із Ним, то завжди
матимемо добрі плоди не лише для цього тимчасового життя, але і для
вічності. Тому в році, що розпочинається, нам також належить багато
потрудитися.
Знову і знову повторюємо заклик до єднання до всіх наших братів і
сестер, хто ще має сумніви щодо майбутнього шляху для Української
Православної Церкви. Двері помісної Церкви і наші серця відкриті для
вас!
Дорогі брати і сестри!
У ці святкові дні сердечно вітаю всіх вас із Різдвом Христовим та
Новим роком. Вітаю Президента, Парламент та Уряд України. Наші спільні
сердечні вітання звертаємо до мужніх захисників України –
військовослужбовців та всіх, хто протистоїть агресії проти нашої
Батьківщини, захищає її незалежність, територіальну цілісність та
суверенітет. Ми просимо в Бога, щоб Він оберігав вас від усякого зла.
Минулого року з полону і несправедливого ув’язнення було звільнено
багато наших співвітчизників, однак, на жаль, у ці святкові дні, значно
більше наших братів та сестер перебувають в умовах окупації, у полоні та
за гратами в чужому краї. Ми просимо в Господа милості та опіки для
всіх вас і віримо, що наближається день вашого визволення.
У дні святкової радості від усього серця піднесімо молитовну подяку
Спасителю Господу Ісусу Христу за милість до нас та за благодіяння Божі,
які ми отримали.
Прославляймо Сина Божого, Який народився, в молитвах і в колядках,
розділяючи радість у колі своєї родини та з ближніми! Але найбільше
потрудімося для того, щоб усе наше життя було сповнене добра й любові,
щоб втілити заклик, який звертає до нас Спаситель: «Так нехай сяє світло
ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця
вашого Небесного» (Мф. 5: 16)!
Христос народився ! Славімо Його!
+Епіфаній
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Православної Церкви України
