✠ Варфоломій
Божим Милосердям Архієпископ Константинополя-Нового Риму і Вселенський Патріарх
До всієї повноти Церкви
Благодать, милосердя та мир від нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа
Разом з нашою молитвою благословення і прощення буде зі всіма вами
Ми співаємо гімни подяки Богові любові,
коли ми знову входимо у Святий і Великий піст, на арену подвижницької
боротьби, посту та стримання, пильності та духовної усвідомленості,
оберігання наших почуттів та молитви, смиренності та самопізнання. Ми
розпочинаємо нове і благословенне паломництво до Святої Пасхи, яка
«відкрила для нас ворота раю». У Церкві і як Церква, коли ми бачимо
Воскреслого Господа слави, ми всі разом їдемо шляхом обожнювання
благодаттю, яка веде до небесних благ, «підготовлених Богом для тих, хто
любить Його» (1 Кор. 2:9)
У Церкві, де реалізується «вічна
таємниця» божественного задуму, усі речі мають свою непохитну теологічну
основу та чисту сотеріологічность посилання. Втілення Бога і обожнення
людини є опорами православної віри. Ми рухаємось до нашого вічного
призначення в любові до Христа. Наш Бог, Хто є «завжди для нас», ніколи
не може бути зведений до якоїсь «вищої сили», укладеної в
трансцендентність та велич всемогутності або її святості. Натомість Він –
це вічне Слово Боже, яке «прийняло нашу форму», щоб запросити людство
до спільності Його святості, справжньої свободи. Людину, яку спочатку
«вшановували свободою», запрошують вільно прийняти цей божественний дар.
У божественно-людської таємниці спасіння наша синергія також функціонує
як свідок у світі благословення, яке ми пережили – «що у вас є, що ви
не отримали?» (1 Кор. 4:7) – через любов до «брата».
Святий і Великий Піст – це досконалі
період переживання цієї свободи, яку дарує Христос. Піст і аскета не
містять дисципліни, накладеної зовні, а добровільна здійснення церковної
практики, покірності церковній традиції, що є не стерильним листом, а
живою і життєдайною присутністю, постійним вираженням єдності, святості,
соборності та апостольства. Церква, мова богослов’я та гімнографії
говорить про «радісне горе» та «весну посту». Це тому, що справжній
аскетизм завжди радісний, весняний і світлий. Він не знає дуалізму чи
поділу; це не підриває життя чи світ. «Депресивний аскетизм», що
призводить до «посушливості людської природи», не має нічого спільного з
духом православ’я, де аскетичне життя і духовність виховуються радістю
воскресіння. У цьому сенсі піст і аскетизм містять альтернативну
пропозицію щодо життя, до обіцяного помилкового раю евдемонізму та
нігілістичного песимізму.
Ще одним важливим елементом православної
аскетичної духовності є її соціальний характер. Бог нашої віри є «самим
соціальним Богом», «Богом відносин». Правильно сказано, що Свята Трійця
– це «заперечення самотності». Індивідуалізація спасіння і благочестя,
перетворення аскети в індивідуальне досягнення, оминають на увазі
троїсту суть церковної події. Коли ми постимо для себе і за своєю
примхою, то піст не виражає духу православної традиції. Духовність – це
животворна присутність Святого Духа, який завжди є «духом спілкування».
Справжнє православне духовне життя завжди стосується церковного виміру
нашого існування, а не певної «духовної самореалізації».
Дотримуючись присвячення цього року
Святою Великою Христовою Церквою «пастирському оновленню та належній
турботі про нашу молодь», ми закликаємо наших православних юнаків та
юначок взяти участь у духовній боротьбі Великого посту, щоб пережити
його антропологічну глибину та визвольний дух, щоб зрозуміти, що
православний аскетизм – це спосіб свободи та екзистенційного здійснення в
контексті благословенного життя Церкви, суть якого полягає в тому, щоб
«говорити правду в любові». Наша православна молодь покликана виявити
цілісний характер посту, який в Тріоді описується як «початок духовної
боротьби», «їжу для душі», як «матір усіх добрих і всіх чеснот». Це не
просто утримання від певної їжі, а боротьба проти самолюбства та
самодостатності, чутливості до нашого страждаючого сусіда та відчутної
реакції підтримки. Це євхаристичне використання творіння, екзистенційне
виконання, спільність життя та солідарність. Аскетизм, піст, молитва і
смирення передають аромат і світло Воскресіння, від якого вони отримують
сенс і спрямованість. Як квінтесенція церковного життя та його
есхатологічна спрямованість, Воскресіння нерозривно пов’язує
подвижницьке життя з Божественною Євхаристією, таїнством передбачення
невимовної радості Царства Отця, і Сина, і Святого Духа. Те, що
Божественна Євхаристія зберігається як центр життя в Православній
Церкві, пов’язане з тим, що Воскресіння є фундаментом нашої віри і
світлим горизонтом нашої аскетичної духовності, а також нашим добрим
свідченням у світі.
Цими думками ми смиренно посилаємось на
всіх вас на милість і благословення Бога любові, щоб ми могли із
побожним серцем продовжувати гонку Святого і Великого посту, досягти
спасительних Страстей Христа, нашого Бога, і прославляючи Його
непереборного нетерпіння, яскраво світись на свято Його чудового
Воскресіння, яке веде нас від смерті до нескінченного життя.
Святий і Великий піст 2020 року
✠ Варфоломій Константинопольський
палкий молитовник перед Богом за всіх Вас
Читати в церквах у Сирну неділю, 1 березня 2020 року, одразу після Святого Євангелія.
Переклад українською мовою «Київське Православ’я»