Різдвяне послання Предстоятеля помісної Української Православної Церкви
Різдвяне послання Митрополита Київського і всієї України Епіфанія
преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім православним вірним України
Дорогі брати і сестри!
Христос народився!
Славімо Його!
Щороку в ці дні ми знову по-особливому переживаємо подію, яка сталася понад двадцять століть тому. Ми згадуємо про Різдво Христове як про історичний факт з минулого, але також і відновлюємо для себе його сьогоденну реальність. Знову і знову ми повторюємо слова ангелів, вперше почуті пастухами на полі біля Віфлеєму: «Нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2: 11).
«Христос народжується – славте, Христос із небес – зустрічайте» (ірмос 1-ї пісні канону свята), – співає Церква, святкуючи, так, ніби відбувається це саме зараз, а не сталося багато століть тому. Здавалося б, дивне протиріччя: Христос народився у давнину, в далекій країні, але водночас звістка про Його Різдво щороку прославляється нами як «нова радість», що настає тут і зараз.
Звернімо увагу на те, що і зміст богослужінь, і побожні звичаї нашого народу, присвячені вшануванню Різдва Христового, спонукають нас думкою і почуттями переноситися у момент народження Сина Божого. Ми справді відчуваємо себе ніби присутніми у Віфлеємському вертепі, споглядаючи на Немовля, яке лежить сповитим у яслах, на Пречисту Діву Марію та Її обручника – праведного Йосифа. Ми ніби разом з пастухами чуємо ангельські хори, які прославляють народження Спасителя світу та благовіствують відновлення миру між Богом і людством. Ми долучаємося до подорожі східних волхвів-мудреців, які прямують за чудесною зіркою, щоби разом з ними віддати шану народженому Месії та принести Йому і свої власні дари за нашою можливістю.
Хіба ми не згадували про все це минулого року і раніше? Хіба ми не чули з біблійних книг Старого й Нового Завіту пророцтва про народження Сина Діви, про прихід Спасителя, Який візьме на Себе гріхи світу, а також про дослівне виконання цих давніх провіщень? Усе це не раз ми чули, про все це ми як християни знаємо, але водночас щороку для нас Різдво Христове стає «новою радістю» для того, щоби ми відчули його сучасність, щоби подолали час і простір, які відділяють нас від євангельських подій, та усвідомили, що сенс і значення Різдва Христового не губляться у сивій давнині, а залишаються вічно сьогоденними. Адже святкуємо ми не просто народження ще однієї людини, нехай навіть видатної та всесвітньовідомої, а святкуємо ми Різдво Сина Божого, Який стає також і Сином Людським.
Вшановуємо ми Бога Предвічного, Який заради нашого спасіння стає в усьому подібним до нас, приймаючи на Себе «наші немочі і […] наші хвороби» (Іс. 53: 4), щоби вилікувати їх, як сповістив про це пророк Ісая. Поклоняємося ми Тому, Хто не лише був, але і є, бо Він – не підвладний часу та простору, вічносущий і всюдиприсутній. Думкою і почуттями ми долаємо простір і час, звертаючись до минулого, але через нашу віру також і Різдво Христове долає відстань до нас, стаючи реальністю сьогодення. Бо воно не просто привід відволіктися від щоденних турбот, посвяткувати з рідними й близькими, не просто нагода для подарунків і вітань. Усе це ми можемо побачити в кожному людському святі. Відзначення і вшанування Різдва Христового є значно більшим, бо насправді воно оновлює в нас усвідомлення реальності всього того, що Бог звершив для нашого спасіння.
Дитя у яслах – Христос, Який прийшов із небес – закликає нас оновитися, змінитися. Почувши звістку про Різдво Христове, ми не повинні вже залишатися такими, які ніби й далі нічого не знають про це. Такими, хто посвяткував і забув, такими, для кого сенс відзначення обмежується святковим столом, подарунками та розвагами.
Своїм приходом у світ Бог змінив нашу реальність. Це вже сталося, і ніяк не залежить від нас. Однак від кожного особисто залежить, яку відповідь ми даємо на звістку про Христове народження. Чи ми поспішаємо до вертепу разом із пастухами та волхвами, щоби прославити Народженого, чи поспішаємо разом з Іродом відкинути Його, забути про Нього, бо Він руйнує гріх, до якого ми призвичаїлися? Чи ми приносимо дари любові й добрих справ, через які визнаємо у Сині Діви Бога Предвічного, у Немовляті – Спасителя світу й обіцяного Месію, чи лише маємо у святі Різдва Христового черговий привід для обміну подарунками?
Відповідь на заклик залежить тільки від нас самих. Ба більше, неможливо дати цю відповідь лише один раз, бо вона потребує щоденного поновлення у нашому виборі, коли визначаємося, чи чинити нам за законом Божим, чи підкоритися владі гріха. Саме тому, кожного року через святкування Різдва Христового ми оновлюємо наше усвідомлення божественної присутності, наше пізнання істини, наше розуміння власного обов’язку перед народженим Сином Божим.
Дорогі брати і сестри!
Бажаю, щоби усвідомлення вічного значення Різдва Христового спонукало нас до побожних роздумів та дій не лише у свята, але і впродовж усього нашого життя, і приносило добрі плоди.
Як Предстоятель помісної Української Православної Церкви щиро вітаю всіх вас із Різдвом Христовим, а також із Новим Роком. Хоча минає вже восьмий рік, як Україна вимушена жити, обороняючись від агресії; хоча вже два роки нашу країну і все людство турбують випробування, пов’язані з пандемією, однак ніщо не здатне відібрати від нас великої, надзвичайної радості, яку звістка про народження Сина Божого приносить у світ.
Святкуючи, ми не можемо забути про тих, завдяки кому ми маємо мирне небо над головою і можливість зібратися за різдвяним столом, – про воїнів, які захищають Україну від ворога видимого, від нашестя чужинців, та про лікарів і медичних працівників, які борються за наше тілесне здоров’я. Згадаймо їх у наших молитвах і попросімо для них Божого захисту й опіки.
Згадаймо також і наших братів та сестер, які вимушені на окупованих українських землях відзначати свята в неволі. Згадаймо про полонених і несправедливо ув’язнених та попросімо в Господа для них захисту і швидшого звільнення. Ми віримо, що з Божою допомогою й об’єднаними зусиллями ми досягнемо визволення Донбасу і Криму, досягнемо перемоги в боротьбі за правду і справедливого миру.
Вітаю з Різдвом Христовим та Новоліттям Президента, уряд, парламент України, очільників місцевих громад і всіх, хто покликаний працювати на благо українського народу та здійснює служіння йому. Нехай Господь надихає вас мудрістю та допомагає у добрих справах!
У ці святкові дні піднесімо подяку Господу за всі Його благодіяння, виявлені до нас, до Церкви й до України. Нехай Бог допомагає нам надалі утверджувати єдину помісну автокефальну Українську Православну Церкву, долаючи поділи та непорозуміння між одновірцями, а також дає силу й мудрість українському народу зберігати єдність і суспільний мир, протистояти агресору й досягти перемоги.
Якими б не були зовнішні обставини і де б вам не доводилося відзначати цьогоріч свято – нехай радість Різдва Христового наповнить ваші серця, відганяючи турботи та скорботу, а світло Віфлеємської зірки нехай спрямовує до Сина Божого, нагадуючи, що Месія, Спаситель прийшов у світ, приніс нам світло правди та надії, і це «світло в темряві світить, і темрява не огорнула його» (Ін 1: 5).
ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!
+ Епіфаній
Митрополит Київський і всієї України, предстоятель православної Церкви України
Різдво Христове,
2021/2022 року Божого,
м. Київ
Christmas address by Metropolitan Epifaniy of Kyiv and All Ukraine, to Most Reverend Archpastors, God-loving Shepherds, dignified monks and all Orthodox faithful of Ukraine.
Dear brothers and sisters!
Christ was born!
Praise Him!
Every year these days we are again experiencing in a special way an event that took place more than 20 centuries ago. We remember Christmas as a historical fact from the past, but we also restore for ourselves its modern-day reality. Again and again, we repeat the words of the angels first heard by the shepherds in the field near Bethlehem: “Today in the city of David a Savior has been born to you. He is Christ the Lord! ” (Luke 2:11).
“Christ is born – praise him, Christ from heaven – meet him” (a heirmos of the 1st song of the festive canon), – sings the Church, celebrating, as if it’s happening right now, not many centuries ago. This might seem as a strange contradiction: Christ was born in ancient times, in a distant land, but at the same time we glorify the news of His Birth every year as a “new joy” that comes here and now.
Let us note that both the content of worship and the pious customs of our nation, dedicated to the celebration of the Nativity of Christ, motivate us to move our thoughts and feelings to the time of the birth of the Son of God. We really feel like we are in the Nativity of Bethlehem, looking at the Infant lying in the manger, at the Blessed Virgin Mary and Her Bridegroom, the righteous Joseph. It is as if we, together with the shepherds, hear angelic choirs praising the birth of the Savior of the world and announcing the restoration of peace between God and mankind. We join in the journey of the Eastern Magi, who follow the wonderful star to honor together with them the born Messiah and to bring Him our own gifts, whatever we can.
Haven’t we mentioned all this last year and before that? Have we not heard from the biblical books of the Old and New Testaments prophecies about the birth of the Son of the Virgin, about the coming of the Savior, the one who will take away the sins of the world, and about the literal fulfillment of these ancient prophecies? We have heard all this many times, we know it all as Christians, but at the same time every year Christmas becomes a “new joy” for us to experience its modern-day relevance, to pass through time and space that separate us from evangelical events and realize that the meaning and significance of the Nativity of Christ are not lost in ancient times, but remain forever relevant. After all, we celebrate not just the birth of another person, no matter how prominent and world-famous he is, but we celebrate the Nativity of the Son of God, who also becomes the Son of Man.
We honor the Eternal God, who for our salvation becomes like us in everything, taking upon Himself “our infirmities and carried our diseases” (Isa. 53: 4) to heal them, as the prophet Isaiah foretold. We worship the One who not only was, but is, because He is not subject to time and space, eternal and omnipresent. With thoughts and feelings we overcome space and time, turning to the past, but because of our faith, Christmas also overcomes the distance toward us, becoming the reality of the present. That’s because it is not just an occasion to distract us from daily worries, to celebrate with family and friends, not just an opportunity for gifts and congratulations. All this we can see in any human holiday. The celebration and praise of the Nativity of Christ is much greater because in fact it renews in us the awareness of the reality of all that God has done for our salvation.
The child in the manger – Christ, who came from heaven – calls us to get renewed and to change. When we hear the news of Christmas, we must no longer remain ignorant, the ones who have celebrated and then forgotten about it right away, the ones for whom the meaning of the celebration is limited to the festive table, gifts, and entertainment.
By coming into the world, God changed our reality. This has already happened, and it does not depend on us. However, it is up to each individual to choose the way to respond to the news of Christ’s birth. Are we in a hurry to the nativity scene with the shepherds and magi to glorify the Newborn, or are we in a rush with Herod to reject Him, to forget Him, because He destroys the sin to which we have grown accustomed? Do we bring gifts of love and good works through which we acknowledge the Son of the Virgin of the Eternal God, the Infant, the Savior of the world and the promised Messiah, or do we just enjoy yet another occasion to exchange gifts on Christmas?
The answer to the call depends only on us. Moreover, it is impossible to give this answer only once, because it needs to be renewed daily, in our choices as we decide whether to act according to God’s law or succumb to the power of sin. That is why, every year, through the celebration of the Nativity of Christ, we renew our awareness of the divine presence, our knowledge of the truth, our understanding of our duty to the born Son of God.
Dear brothers and sisters!
I hope that the realization of the eternal significance of the Nativity of Christ will motivate us to pious reflections and actions not only during a holiday period, but throughout our lives, and will bear good fruit.
As the Primate of the local Ukrainian Orthodox Church, I sincerely wish you all a Merry Christmas and a Happy New Year. Although it’s for the eighth year that Ukraine has been forced to live repelling aggression and although for two years our country and all mankind have been troubled by the trials of the pandemic, nothing can take away from us the great, extraordinary joy that the news of the birth of the Son of God brings to this world.
As we celebrate, we cannot forget those who give us peace of mind and the opportunity to gather at the Christmas table – our soldiers who protect Ukraine from the visible enemy, the invasion of foreigners, as well as the doctors and medics who are fighting for our physical health. Let us remember them in our prayers and ask for God to protect and care for them.
Let us also remember our brothers and sisters who are forced to celebrate holidays in captivity in the occupied Ukrainian lands. Let us remember the captives and those unjustly held, and ask the Lord for their protection and speedy release. We believe that with God’s help and through united efforts we will achieve the liberation of Donbas and Crimea, we will achieve victory in the struggle for truth and just peace.
Merry Christmas and Happy New Year to the President, the Government, the Parliament of Ukraine, the leaders of local communities, and all those who are called to work for the benefit of the Ukrainian people and serve them. May the Lord inspire you with wisdom and help you in your good deeds!
On these holidays we will thank the Lord for all His good deeds shown to us, to the Church, and to Ukraine. May God help us to further strengthen the single local autocephalous Orthodox Church of Ukraine, tackling divisions and misunderstandings among fellow believers, and give strength and wisdom to the Ukrainian nation to maintain unity and social peace, resist the aggressor, and achieve victory.
Whatever the external circumstances and wherever you celebrate this year, may the joy of Christmas fill your hearts to drive away worries and sorrows, and may the light of the Star of Bethlehem point to the Son of God, reminding you that the Messiah, the Savior, came into this world, bringing us the light of the truth and hope, and that “the light shines in the darkness, and the darkness did not comprehend it.” (John 1: 5).
CHRIST WAS BORN! LET’S PRAISE HIM!
+ Epifaniy
Metropolitan of Kyiv and All Ukraine, Primate of the Orthodox Church of Ukraine
Christmas,
God’s year 2021/2022
Kyiv
Δεν υπάρχουν σχόλια:
Δημοσίευση σχολίου
Σημείωση: Μόνο ένα μέλος αυτού του ιστολογίου μπορεί να αναρτήσει σχόλιο.