Предстоятель

Звернення Блаженнійшого Митрополита Епіфанія з нагоди початку Великого посту
02 Березня 2020
Дорогі брати і сестри!
У ці дні ми розпочинаємо шлях Великого посту – час для духовних роздумів та самообмеження, час посиленої молитви та спонукання себе до змін на краще.
Сучасний світ живе у ритмі постійних змін. Справи й новини змінюють одна одну з карколомною швидкістю – те, що ще кілька днів тому здавалося надзвичайно актуальним, сьогодні сприймається як давно минуле. Бо за цей час довелося зробити багато справ, прочитати чи почути багато новин, знайти рішення для численних питань.
Наслідком такого шаленого темпу життя є емоційна і фізична втома, відчуття постійної знервованості – те, що називають стресом, хворобою сучасності.
Як дослідники радять долати стрес і не допускати його? Внесенням змін до розпорядку свого життя. При чому ці зміни мають бути не на день чи два, але бути фундаментальними, торкатися ключових життєвих звичок. Впорядкування свого життєвого графіку, розпорядку харчування, часу, який витрачається на перегляд медіа чи соціальних мереж, на спілкування з ближніми, на фізичну активність – все це допомагає долати виклики сьогодення, але лише тоді, коли набуває системного і сталого характеру.
Сучасність тяжіє до швидкості та спрощення – від газетних статей люди переходять на короткі новини в мережі, на твіти у півтори-дві сотні знаків чи взагалі на фото з підписом у Інстаграмі. Однак стресові відчуття від довготривалої емоційної та фізичної втоми не можна подолати «чарівною кнопкою». Немає «червоної таблетки», з’ївши яку в одну мить ми можемо докорінно змінити реальність.
Через усвідомлення життєвого досвіду стресу і боротьби з ним, який у тій чи іншій мірі має кожен з нас, ми, як сучасні християни, можемо краще зрозуміти багатовимірне значення і користь Великого посту.
Адже в першу чергу піст спонукає нас до впорядкування способу життя. Звичний розпорядок ми змінюємо саме для того, щоби знайти час і можливість для речей, які нам дуже необхідні, але у буденності постійно «відкладаються на потім».
Ми обмежуємо споживання для того, щоби змінити саме ставлення до нього – знаходити задоволення не у більшій кількості чи якості, а у простоті та достатньості спожитого.
Ми зосереджуємо свою увагу не на проблемах цілого світу, які часом нагадують шалений калейдоскоп, – а на тому, що важливе саме для нас, для наших ближніх. Що має значення для вічності, а не лише для сьогодення.
Ми прикладаємо духовні зусилля для покаяння і зміни звичок власного життя не для того, щоби просто отримати емоційне полегшення після сповіді, але щоби глибоко змінитися самим, щоби навчитися боротися зі злом в собі та навіть не підпускати його до свого серця.
Якби кожен з нас приділяв спілкуванню з Богом та з ближніми хоча би стільки часу, скільки приділяє медіа, соціальним мережам та діловим контактам – хіба це одне чи не змінило би докорінно все, до чого ми так швидко звикли?
Отже час посту – це час можливостей змінитися на краще, позбутися зайвого чи надмірного на користь належного, життєво необхідного. Час самообмеження у тимчасовому – заради досягнення того, що важливе для вічності.
Бажаю всім нам скористатися цими можливостями, які Церква пропонує нам, спираючись на Божественне Одкровення та духовний досвід численних поколінь. Нехай Великий піст допоможе кожному стати краще, щоби не стрес і турботи, а добро і любов наповнювали наше життя, допомагаючи долати виклики сьогодення.
Нехай Господь благословить всіх нас на цьому шляху!
Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України