Η Ομιλία του προκαθημένου της Ορθόδοξης Εκκλησίας της Ουκρανίας, Μακαριωτάτου Μητροπολίτου Κιέβου και πάσης Ουκρανίας, κ.κ. Επιφανίου εις το Πατριαρχικό Συλλείτουργο στην Ίμβρο, είς την ουκρανικήν γλώσσα.

Παναγιώτατε!

Μακαριώτατε!

Αδελφοί αρχιερείς, σεβαστοί πατέρες, αγαπητοί αδελφοί και αδελφές!

Είναι μεγάλη χαρά για εμάς σήμερα να γιορτάζουμε τα 60 χρόνια από την χειροτονία της Παναγιότητός Σας στον βαθμό του Διακόνου με αυτή τη Θεία Λειτουργία, με αυτή την κοινή ευχαριστιακή προσευχή.

Η εποχή άλλαξε από τότε, ο σοβιετικός κομμουνισμός ηττήθηκε, οι Εκκλησίες, οι οποίες τότε υπέστησαν σοβαρές διώξεις, είχαν την ευκαιρία να αναπτυχθούν με ελευθερία, η Αγία και Μεγάλη Σύνοδος, η οποία εκείνη την εποχή ήταν μόνο μια καλή ευχή και ένα όνειρο, διεξήχθη επιτυχώς υπό την προεδρία Σας.

Αλλά ακριβώς δύο συνθήκες παραμένουν αμετάβλητες. Το πρώτο είναι αυτό που λέγει η Αγία Γραφή: «Ἰησοῦς Χριστὸς χθὲς καὶ σήμερον ὁ αὐτὸς καὶ εἰς τοὺς αἰῶνας» (Εβρ. 13:8). Το δεύτερο είναι η εξαιρετική σημασία της διακονίας, όπως τη μαρτύρησε ο Σωτήρας: «… ὃς ἐὰν θέλῃ γενέσθαι μέγας ἐν ὑμῖν, ἔσται ὑμῶν διάκονος» (Μάρκ. 10:43).

Υπό όποιες συνθήκες και αν βρίσκεται ο κόσμος και η Αγία Εκκλησία, ανεξάρτητα από το πώς αλλάζουν οι εξωτερικές συνθήκες, όποιες προκλήσεις και αν αντιμετωπίζει η ανθρωπότητα, ο Χριστός παραμένει αμετάβλητος και Αυτός είναι μαζί μας «πάσας τὰς ἡμέρας ἕως τῆς συντελείας τοῦ αἰῶνος» (Ματθ. 28:20). Η πίστη σε Αυτόν είναι μία στερεά πέτρα, που δεν θα κλονιστεί ποτέ. Και ό,τι οικοδομείται πάνω σε αυτήν την πέτρα θα παραμείνει ισχυρό, ακόμη και αν «κατέβη ἡ βροχὴ καὶ ἦλθον οἱ ποταμοὶ καὶ ἔπνευσαν οἱ ἄνεμοι καὶ προσέπεσον τῇ οἰκίᾳ ἐκείνῃ» (Ματθ. 7:25).

Ο εξωτερικός κόσμος δεν γνωρίζει αυτή την ισχυρή πεποίθηση, έχει μόνο την ελπίδα για ένα καλύτερο μέλλον και επιδιώκει να κατορθώσει κάτι καινούριο. Η Εκκλησία του Χριστού έχει την ισχυρή πεποίθηση ότι ο ίδιος ο Κύριος την οδηγεί μπροστά. Γι’ αυτό και ο δρόμος τον οποίο πορεύεται είναι αγαθός και ωφέλιμος, ακόμα και όταν είναι άγνωστος και γεμάτος διάφορες δοκιμασίες. Και ο στόχος αυτής της διαδρομής είναι όχι ένα ιδεατό αγαθό ή όνειρο, αλλά η πραγματικότητα της αιωνιότητας, γεμάτη ευδαιμονία και αγάπη στην ένωση με το Θεό.

Η κατανόηση αυτής της αλήθειας βοήθησε και συνεχίζει να βοηθά Εσάς, Παναγιώτατε, να προχωράτε, να αντιμετωπίζετε εμπόδια, να μη φοβάστε τις δυνάμεις αυτού του κόσμου, να επιτυγχάνετε καλούς καρπούς.

Ο τόπος της διαμονής, του έργου και της προσευχής Σας είναι το Φανάρι, με την ονομασία αυτή να μας θυμίζει το φως, το λύχνο, και αυτή την εορταστική μέρα όλοι εμείς Σας ευχόμαστε από καρδιάς να παραμένετε, όπως είστε και τώρα, λειτουργός του Θείου Φωτός, υπόδειγμα πίστεως, παράδειγμα στο έργο υπέρ της Εκκλησίας, για χάρη του λαού του Θεού.

Ο βαθμός του Διακόνου που λάβατε πριν από 60 χρόνια διά του Μυστηρίου της Χειροτονίας είναι ο αρχικός για τους κληρικούς. Αλλά η ίδια η ονομασία αυτού του βαθμού μας θυμίζει αυτό που είναι σημαντικό για όλους: για αρχιερείς, για ιερείς, για μοναχούς και λαϊκούς. Μας υπενθυμίζει το καθήκον να διακονούμε, δηλαδή το καθήκον να φροντίζουμε τους άλλους, να τους υπηρετούμε στις ανάγκες τους, να επιδιώκουμε το καλό τους.

Πριν από 60 χρόνια χειροτονηθήκατε Διάκονος, και παρά το γεγονός ότι ήδη εδώ και 30 έτη είστε ο Αρχιεπίσκοπος Κωνσταντινουπόλεως, Νέας Ρώμης και Οικουμενικός Πατριάρχης, εσείς παραμένετε διάκονος. Επειδή ακόμα περισσότερο σε σύγκριση με τότε, με διάφορους τρόπους και με μεγάλη ευθύνη, Εσείς διακονείτε, υπηρετείτε τόσο την Εκκλησία της οποίας είστε ο άμεσος Προκαθήμενος όσο και τις Τοπικές Αδελφές Εκκλησίες, αλλά και όλους τους ανθρώπους καλής θελήσεως.

Ως εκ τούτου, τόσο εκ μέρους μου όσο και εξ ονόματος της Αγιωτάτης Αυτοκέφαλης Ορθοδόξου Εκκλησίας της Ουκρανίας, Σας συγχαίρω εγκάρδια, Παναγιώτατε, για αυτήν την επέτειο της διακονίας Σας και Σας εύχομαι να συνεχίσετε να εργάζεσθε με αξιοπρέπεια, ως ο Πρώτος ανάμεσά μας, για πολλά ακόμη ευλογημένα έτη.

Σας ευχαριστούμε για την φιλόξενη υποδοχή στο σπίτι Σας, στον τόπο που γεννηθήκατε, και με μεγάλη χαρά περιμένουμε την επίσκεψή Σας στην Ουκρανία, η οποία θα ξεκινήσει προσεχώς.

Θέλω επίσης να ευχαριστήσω τον Μακαριώτατο Πάπα και Πατριάρχη Αλεξανδρείας και πάσης Αφρικής κ.κ. Θεόδωρο. Γνωρίζουμε ότι η Ουκρανία κατέχει πάντοτε μία ιδιαίτερη θέση στην αγαπώσα καρδία σας και θα χαρούμε πολύ να σας καλωσορίσουμε και πάλι στην ευλογημένη γη μας. Αν και ως άνθρωποι χωριζόμαστε από τόπους και αποστάσεις, είμαστε ένα εν Χριστώ. Και σήμερα, κοντά σε αυτό τον Άγιο Θρόνο, με την Κοινωνία του Σώματος και του Αίματος του Χριστού, εμείς για άλλη μία φορά δείξαμε και μαρτυρήσαμε αυτή την αδιάρρηκτη ενότητα.

Παναγιώτατε, αυτή την ευλογημένη ημέρα, κοιτάζοντας τις έξι δεκαετίες ιστορίας με τις οποίες είναι συνυφασμένη η ζωή και η διακονία της Παναγιότητός Σας, βλέπουμε πολλά παραδείγματα του ελέους του Θεού, της βοήθειας στις θλίψεις και στις δυσκολίες. Είθε όλα αυτά να μας στερεώνουν στην πίστη ότι όπως ο Θεός, σύμφωνα με την υπόσχεσή Του, ήταν στο παρελθόν μαζί μας και ανάμεσά μας, έτσι θα συνεχίσει να είναι. Και όπως βοήθησε να λυθούν πολλά προβλήματα το περασμένο διάστημα, με τον ίδιο τρόπο θα βοηθήσει να επιλυθούν τα ζητήματα που αντιμετωπίζει η Εκκλησία σήμερα.

Χρόνια πολλά, Παναγιώτατε!

 

Слово Митрополита Епіфанія після літургії в Успенському храмі на о. Імврос

13 Серпня 2021

Ваша Всесвятосте!
Ваше Блаженство!
Брати-архієреї, шановний клір, дорогі брати і сестри!

Велика сердечна радість для нас сьогодні цією Божественною літургією, цією спільною молитвою подяки відзначити 60-ліття від часу рукопроложення Вашої Всесвятості у сан диякона. Від тих днів змінилася епоха, радянський комунізм зазнав поразки, Церкви, які страждали тоді від важких гоніть – отримали можливість зростати у свободі, Всеправославний Собор, який був у той час лише добрим побажанням і мрією – успішно відбувся під Вашим головуванням.

Але точно незмінними лишаються дві обставини. Перша – це те, що сказане у Писанні: «Ісус Христос учора й сьогодні і навіки Той же» (Євр. 13:8). Друга – це виняткове значення служіння, як про це засвідчено Спасителем: «Хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою» (Мк. 10:43).

В яких би умовах не перебував світ і Свята Церква, як би не змінювалися зовнішні обставини, які виклики не поставали би перед людством – Христос залишається незмінним і Він з нами «по всі дні, до кінця віку» (Мф. 28:20). Віра в Нього – тверда скеля, яка ніколи не похитнеться. А все, що будується на цій скелі – буде міцним, навіть коли «пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той» (Мф. 7:25).

Зовнішній світ не знає цієї твердої впевненості, він лише має надію на краще майбутнє і прагне досягати чогось нового. Церква Христова має тверду впевненість, що Сам Господь веде її вперед. А тому і шлях, яким вона іде – благий і корисний, навіть коли він невідомий і наповнений різних випробувань. І мета цього шляху – не уявне благо чи мрія, а реальність вічності, наповненої блаженством і любов’ю в єдності з Богом.

Розуміння цих істин допомагало і допомагає Вам, Всесвятійший владико, зростати, йти вперед, долати перешкоди, не боятися сил світу цього, досягати добрих плодів.

Місцем Вашого перебування, праці та молитви є Фанар, а назва ця нагадує нам про світильник. І в цей урочистий день всі ми від серця бажаємо Вам бути і надалі, як Ви є дотепер, служителем Божественного Світла, прикладом віри, зразком в праці для Церкви, для народу Божого.

Ступінь диякона, який Ви прийняли 60 років тому через Таїнство Хіротонії, є початковим серед священнослужителів. Але сама назва цього ступеня нагадує про те, що є важливим для всіх – для архієреїв, для кліриків, для тих, хто у чернецтві та для мирян. Вона нагадує про обов’язок служіння, тобто про обов’язок турбуватися про інших, служити їм у їхніх потребах, прагнути їм блага.

60 років тому Ви стали дияконом – але хоча вже три десятиліття Ви є Архієпископом Константинополя – Нового Риму і Вселенським Патріархом, Ви залишаєтеся дияконом. Бо ще більше, ніж тоді, та в різний спосіб, з великою відповідальністю Ви служите і Церкві, яку безпосередньо очолюєте, і Помісним Церквам-Сестрам, і всім людям доброї волі.

Тому і від себе особисто, і від Святої Автокефальної Православної Церкви України, сердечно вітаю Вашу Всесвятість з цим ювілеєм служіння та бажаю Вам його продовжувати і далі гідно працювати, як перший серед всіх нас, протягом наступних многих благословенних літ.

Дякуємо Вам за гостинну зустріч у Вашому домі, у місці Вашого народження та зростання, і з великою радістю чекаємо на Ваш візит до України, який невдовзі розпочнеться.

Також хочу подякувати Блаженнійшому Папі і Патріарху Олександрійському і всієї Африки Феодору. Ми знаємо, що Україна назавжди по особливому залишається у Вашому люблячому серці та будемо раді, коли Ви знову зможете прибути на нашу благословенну землю. Хоча ми, як люди, розділені місцем і відстанню – у Христі ми єдине. І сьогодні біля цього Святого Престолу, через Причастя від Тіла і Крові Христових, ми знову явили та засвідчили цю нерозривну єдність.

В цей благословенний день, дивлячись у шість десятиліть історії, в які червоною ниткою вплетене життя і служіння Вашої Всесвятості, ми бачимо багато прикладів Божого милосердя, допомоги в скорботах і важких обставинах. Все це нехай зміцнює нас у вірі в те, що як у минулому Бог був з нами і серед нас, згідно зі Своєю обітницею, так Він буде і надалі. І як Він допоміг розв’язати багато проблем у минулі часи, так допоможе вирішити і питання, які ставить перед Церквою нинішній час.

Многії літа, Ваша Всесвятосте!