Слово Митрополита Київського і всієї України Епіфанія на урочистій подячній молитві в Михайлівському Золотоверхому соборі з нагоди прибуття в Україну Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія


Слово Митрополита Київського і всієї України Епіфанія

на урочистій подячній молитві в Михайлівському Золотоверхому соборі

з нагоди прибуття в Україну

Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія

Ваша Всесвятосте, дорогий і улюблений у Господі Архієпископе Константинополя – Нового Риму і Вселенський Патріарше владико Варфоломій, наш співбрат і співслужитель, достойний Предстоятелю нашої Матері-Церкви! Дорогі брати у Господі – архієреї, клірики та миряни, які супроводжують Його Всесвятість у цьому історичному візиті до України!

Від повноти Помісної і Автокефальної Православної Церкви України, особисто від себе найперше хочу подякувати Вам, Ваша Святосте, що попри різні обставини, які могли завадити Вашому візиту саме в цей час, Ви прибули в Україну на запрошення як Церкви, так і Української держави в особі Президента, щоби молитовно розділити з українським народом радість свята – 30-ліття відновлення Незалежності України.

Рівно тридцять років тому, тоді ще як митрополит Халкидонський, Ви прибули в Україну якраз напередодні драматичних подій, підсумком яких стало проголошення 24 серпня 1991 р. нашим парламентом Акту про Незалежність. Тридцять років тому на цьому місці, де зараз ми стоїмо, були руїни – німі свідки гонінь на Церкву безбожної комуністичної держави. Але як був відбудований цей Михайлівський Золотоверхий собор, історія якого налічує понад дев’ять століть – так відродилася і Україна, і Українська Православна Церква.

Цей храм і ця обитель в минулому вже відгравали провідну роль в житті нашої Церкви. 400 років тому саме тут знаходився центр Київської Митрополії, яку у важкий час розділення і гонінь очолив наш святий попередник на кафедрі митрополит Іов Борецький. І нині саме тут знаходиться духовний і керівний центр Автокефальної Православної Церкви України – давньої за своїм походженням, але наймолодшої за часом включення у Диптихи.

Лише декілька днів тому ми мали духовну радість бути прийнятими Вами на Вашій малій батьківщині, на острові Імврос, побувати у домі Ваших батьків – а нині ми з радістю приймаємо Вашу Всесвятість у нашому домі.

При вході до Михайлівського монастиря Ви, Ваша Святосте, вшанували жертв і героїв двох трагічних періодів історії українського народу – Голодомору-геноциду 1932-33 років та воїнів, які віддали життя за Україну у неоголошеній, але реальній війні Росії проти України, яка досі триває. Ми вдячні за цей вияв Вашої любові та поваги до нашого народу, до його страждань і принесених у боротьбі за правду жертв.

Ваша Всесвятосте!

Завтра ми разом у Божественній літургії в Святій Софії піднесемо подячні мотиви Богові та засвідчимо єдність Церкви Христової, як це відбувається у Таїнстві Євхаристії щоразу, коли приноситься Безкровна Жертва. А сьогодні, розпочинаючи цією подячною молитвою Ваш візит, просимо Господа благословити цю добру справу успіхом, бажаємо, щоби всі, хто почують і побачать Вас у ці дні особисто чи через трансляцію, наповнилися тим духом мудрості, молитовності та любові, який Ви несете близьким і далеким, навчилися від Вашої проповіді.

Вперше після надання Томосу Вселенський Патріарх прибуває до нас, як до Церкви Автокефальної, визнаної і утвердженої в рівності з іншими Церквами-Сестрами. Нехай Ваш візит буде багатим на добрі плоди, а для Вашої Всесвятості – духовно радісним!

Ласкаво просимо до України, до Києва, Всесвятійший Владико!