ΕΓΚΑΡΔΙΕΣ ΠΡΟΣΡΗΣΕΙΣ ΤΟΥ ΠΡΟΚΑΘΗΜΕΝΟΥ ΤΗΣ ΟΥΚΡΑΝΙΑΣ ΠΡΟΣ ΤΟΝ ΟΙΚΟΥΜΕΝΙΚΟ ΠΑΤΡΙΑΡΧΗ

Митрополит Епіфаній

UA/GR

Διά τοῦ παρόντος ἐξαιτούμεθα τήν Ὑμετέραν Θειοτάτην Παναγιότητα ὅπως ἀποδεχθῇ τάς ἐγκαρδίους συγχαρητηρίους προσρήσεις ἡμῶν προσωπικῶς, καθώς καί τοῦ πληρώματος τῆς Ὀρθοδόξου Ἐκκλησίας τῆς Οὐκρανίας, ἐπί τῷ ἑορταζομένῳ κατ’ αὐτάς διπλῷ ἰωβηλαίῳ τῶν τριάκοντα ἐτῶν ἀπό τῆς τε ἐκλογῆς καί ἐνθρονίσεως Αὐτῆς εἰς τόν Πάνσεπτον Οἰκουμενικόν Θρόνον τῆς Ἁγίας τοῦ Χριστοῦ Μεγάλης Ἐκκλησίας Κωνσταντινουπόλεως.

Ἐκ νεότητος ὁ Κύριος ἐκάλεσεν τήν Ὑμετέραν Παναγιότητα εἰς τήν διακονίαν τῆς Ἐκκλησίας Αὐτοῦ πρός ἐκπλήρωσιν μεγάλων ἔργων. Ἐργαζομένη καί μαθητευομένη παρά τούς πόδας τοιούτων μεγάλων Ἱεραρχῶν τῆς Ἐκκλησίας, ὡς ὁ μακαριστός Μητροπολίτης Μελίτων καί οἱ αοίδιμοι προκάτοχοι Αὐτῆς, Πατριάρχαι Ἀθηναγόρας καί Δημήτριος, ἡ Ὑμετέρα Θειοτάτη Παναγιότης ηὐξήθη καί ἐνεπλουτίσθη ταῖς ἐμπειρείαις, τῇ γνώσει καί τῷ πνεύματι.

Ἑπομένως, ὅτε πρό τριακονταετίας παρέστη ἡ ἀνάγκη καί ἦλθε τό πλήρωμα τοῦ χρόνου διά τήν ἐκλογήν ἑνός νέου Οἰκουμενικοῦ Πατριάρχου, ἡ Ὑμετέρα Παναγιότης ἦτο ἀληθῶς παναξία νά ἀναλάβῃ τόν σταυρόν τοῦτον, ὅπερ ἀποδείκνυται ἐκ τῶν καρπῶν τῆς τριακονταετοῦς εὐκλεοῦς Πατριαρχίας Αὐτῆς.

Ἐκ τῶν πλείστων ἐξαιρετικῶν ἐπιτευγμάτων τῆς Ὑμετέρας Θειοτάτης Παναγιότητος, διά τήν πλήρη παράθεσιν τῶν ὁποίων οὐχί μόνον ἕν γράμμα ἀλλ’ οὐδέ βίβλος μεγάλη ἐξαρκέσει, ἐπιθυμοῦμεν νά κατονομάσωμεν μόνον δύο: τήν σύγκλησιν καί ἐπιτυχῆ διεξαγωγήν τῆς Ἁγίας καί Μεγάλης Συνόδου τῆς Ὀρθοδόξου Ἐκκλησίας ἀφενός καί τήν ἐπίλυσιν τοῦ Οὐκρανικοῦ Ἐκκλησιαστικοῦ Ζητήματος διά τῆς συγκλήσεως τῆς Ἑνωτικῆς Συνόδου καί τῆς χορηγήσεως τοῦ Τόμου Αὐτοκεφαλίας εἰς τήν Ὀρθόδοξον Ἐκκλησίαν τῆς Οὐκρανίας ἀφετέρου.

Κατά τήν ἐπιτέλεσιν τῶν τοιούτων μεγάλων ἔργων ἡ Ὑμετέρα Θειοτάτη Παναγιότης ἐπέδειξεν σοφίαν, θάρρος, εὐστάθειαν πνεύματος καί ἀγάπην θυσιαστικήν. Καί μολονότι ὑπάρχουν μεταξύ τῶν ἀδελφῶν ἡμῶν ἐκεῖνοι, οἵτινες δέν ἔχουν εἰσέτι ἀντιληφθεῖ τήν ἀλήθειαν περί ὅλων τῶν γενομένων τούτων, ἀλλ’ ἐν καιρῷ εὐθέτῳ θά ἴδωσι, ὅπερ ἡ Ὑμετέρα Παναγιότης κατενόησεν ἀπ’ ἀρχῆς, θά κατανοήσωσι καί θά ἀποδεχθῶσι τά πρός ὠφέλειαν τῆς Ἐκκλησίας τοῦ Χριστοῦ γεγονότα.

Εἴμεθα περιχαρεῖς, διότι ἡ Ὑμετέρα Θειοτάτη Παναγιότης εἶχε, κατά τήν πρόσφατον εἰς Κίεβον ἐπίσκεψιν Αὐτῆς, τήν εὐκαιρίαν νά ἴδῃ καί νά αἰσθανθῇ τήν πρός Αὐτήν ἀγάπην καί εὐγνωμοσύνην τοῦ Ὀρθοδόξου Οὐκρανικοῦ λαοῦ. Ὅθεν, ἐν τῷ παρόντι γράμματι, ἐπιτρέψατε ἡμῖν μόνον νά ἀνανεώσωμεν τήν μαρτυρίαν τῶν ἀδιαπτώτων αἰσθημάτων ἀδελφικῆς ἀγάπης, βαθυτάτου σεβασμοῦ καί εἰλικρινοῦς εὐγνωμοσύνης πρός τήν Ὑμετέραν Θειοτάτην Παναγιότητα, δι’ ὅσα Αὕτη ἔπραξε καί ἔτι πράττει διά τήν Ὀρθόδοξον Ἐκκλησίαν ἐν γένει καί διά τήν τοπικήν Ὀρθόδοξον Ἐκκλησίαν τῆς Οὐκρανίας εἰδικώτερον.

Ἐπί δέ τούτοις, δεόμενοι τοῦ Κυρίου ὑπέρ ὑγιείας καλῆς, πνευματικῶν καί σωματικῶν δυνάμεων ἀνεξαντλήτων καί εὐλογημένης μακροημερεύσεως τῆς Ὑμετέρας Θειοτάτης Παναγιότητος, διατελοῦμε.

 

Ваша Всесвятосте, прийміть сердечні вітання від мене особисто та від повноти Православної Церкви України з нагоди подвійного визначного ювілею, який Ви відзначаєте цими днями – 30 років обрання та інтронізації на Патріарший Престол Великої Христової Церкви у Константинополі.

Господь від юності покликав Вашу Всесвятість до служіння Церкві, готуючи до великих справ. Працюючи поруч з такими великими ієрархами Церкви, як блаженної пам’яті митрополит Мелітон та Ваші попередники патріархи Афінагор і Димитрій, Ви примножували власний досвід, розширювали пізнання, зростали духом. Тому в час, коли 30 років тому постала потреба обрати нового Вселенського Патріарха – Ви воістину були достойним понести цей хрест, що доведене і плодами трьох десятиліть Вашої Патріаршої праці.

Серед численних визначних досягнень, для повного перелічення яких не досить буде не лише листа, але навіть і великої книги, хочу назвати лише два – скликання і успішне проведення Святого і Великого Собору Православної Церкви та розв'язання українського церковного питання через скликання Об‘єднавчого Собору та надання Томосу про автокефалію Православної Церкви України.

Мудрість, мужність, незламність духу та жертовну любов явили Ви, здійснюючи ці великі справи. І хоча є ті серед наших братів, хто дотепер ще не усвідомив вірність всього зробленого – але у належний час і вони побачать те, що Ви побачили від початку, зрозуміють і приймуть зроблене, бо воно – на благо Церкви Христової.

Радію, що під час візиту Вашої Всесвятості до Києва Ви особисто мали можливість побачити і відчути ту любов і вдячність, яку має православний український народ до Вас. Тож цим листом дозвольте лише поновити свідчення наших незмінних почуттів братньої любові, глибокої поваги і сердечної подяки Вашій Всесвятості за все, що Ви зробили і робите для Православної Церкви загалом і для помісної Української Православної Церкви зокрема.

Підносимо за Вашу Всесвятість молитви до Бога і просимо для Вас міцного здоров’я, невичерпних духовних і тілесних сил, многих і благословенних літ служіння!