Послання Предстоятеля до Дня молитви за довкілля

Послання Предстоятеля до Дня молитви за довкілля

Послання до Дня молитви за довкілля
Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія,
Предстоятеля Православної Церкви України

 

«Планета у вогні, стікає кров’ю і хворіє» – саме таке враження постає, коли ми бачимо мапи лісових пожеж, забруднення води і повітря, інших екологічних катастроф. Ця трагічна реальність змушує нас знову і знову привертати увагу до того сумного стану, у якому опинився наш спільний дім, створений Богом і довірений людству.

Біблійним витоком уваги Церкви до захисту довкілля є найперша Божа заповідь, дана людині у Едемському саду: «Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею, і владарюйте…» (Бут. 1:28). Ці слова – κατα­κυριεύ­σατε та ἄρχετε – мають також значення господарювання і мудрого передування. Людина покликана бути добрим і мудрим господарем, чільне місце якого пов’язане із відповідальністю за добробут усього творіння, піклування про яке передане людству самим Творцем. Слова «екологія», «економія», «економіка» чи «ікономія» мають у грецькому оригіналі один корінь: «οἶκος» («дім») – і власне, побудова дому на засадах логосу (слова, мудрості, розуму, порядку) є важливим покликанням людини.

Є таке упередження, що екологічні справи – це лише про фізичну природу, про збереження видів тварин, збирання пластикового сміття чи боротьбу проти викидів парникових газів. Проте широка перспектива, з якої Церква дивиться на світ і людину, показує, що мова йде і про зовнішній стан довкілля, і про внутрішній стан людини, які пов’язані між собою.
Предметом піклування є ціле довкілля людини, все творіння, як природа, так і суспільство. Світ довкола нас є нашим спільним домом, добробут якого корисний для кожного, а поганий стан якого шкодить усім. Бо сказано: «всі істоти сукупно стогнуть і мучаться донині» (Рим. 8:22). Святий апостол пов’язує спасіння природи із спасінням людини, визволення творіння – із покаянням людства.

Покаяння (μετανοία) – це не пригноблення, самокатування чи самознищення. Це – зміна свідомості, розуму (νοῦς, mens, mind), способу мислення, відчування, діяння людини. Це – радикальний поворот від колишнього, знесиленого і занедбаного, до нового – нової людини, яка живе у іншому, просвітленому благодаттю, стані свідомості, коли «не я живу, але живе в мені Христос» (Гал. 2:20). Саме до цього завжди закликає Церква, і це покаяння має два виміри: індивідуальний та суспільний.
Страждання природи має своє коріння у стані людської душі і суспільства. Бездумне та необмежене споживання, що розграбовує ресурси планети та визискує працю малозабезпечених родин в найбідніших країнах, живиться жадібністю, пихою, заздрістю. А в корені всього – духовна порожнеча, яку людина, що відійшла від Бога, намагається намарно заповнити речами.

Екологічний порядок денний стосується політичного, суспільного добробуту людства, вимагає активної участі урядів і суспільств, але й стриманості та помірності, екологічного аскетизму від кожної людини, потребує зміни людського співжиття на євангельських засадах служіння ближньому і піклування про спільне благо.
Саме від особистого усвідомлення залежить, наскільки кожна людина буде з турботою і відповідальністю ставитись до природи, яка міра екологічного аскетизму їй під силу. «Вірний у малому і у великому вірний» (Лк. 16:10). Не засмічувати околиці, заощаджувати енергію та воду, не спалювати разом з травою диких тварин, піклуватися про чисте повітря і чисте довкілля довкола нас, замінити одноразові речі на багаторазові, ремонтувати, а не викидати речі, обмежити бездумне споживання, їсти сезонні місцеві продукти, сортувати сміття, та й просто носити з собою багаторазову чашку для кави чи торбинку – це справа цілком конкретних зусиль. Ці зусилля походять із серця, із розуміння того, що світ довкола нас є нашим спільним домом. Вода, повітря, надра, земля – належать не лише комусь з нас, але всім нам, є нашим спільним простором. Від нас залежить, чи цей простір стане місцем страждань – де всі всім шкодять і де саме творіння задихається – чи місцем благим, де взаємна турбота полегшує і носить тягарі одне одного (Гал.6:2)

Усе назване спонукає особливо вимогливо звертатися до тих, хто має владу, як політичну, так і економічну. Саме від вас залежить створення екологічного законодавства, впровадження його норм на практиці, невідворотність покарання за порушення і зловживання. Саме на це і даний начальникові «меч» влади (Рим. 13:4) – щоб створювати розумні закони і слідкувати за їх реалізацією. Саме органи влади відповідальні за створення мережі збирання і переробки сміття, особливо шкідливих відходів.

Незаконний видобуток природних копалин, варварські вирубки лісів, викиди виробництва, що отруюють повітря на ціле місто, знищення зелених насаджень заради надприбутків від забудови (замість перебудови старого житла і оновлення міста), переповнення планети сміттям – все це та подібне є гріх проти Божої заповіді, проти життя і здоров’я наших сучасників і нащадків. Усе назване великою мірою стосується і України. Нам особливо болить катастрофічний стан Дніпра, інших великих та малих річок через їх хімічне забруднення, розорення заплав та забудова берегів; знищення лісів у Поліссі, Карпатах, інших регіонах. Гріхом є не тільки власноруч вчинена шкода, але і потурання цьому, і отримання з того зиску, і байдужість, і мовчання на зло.

Цей гріх є тим більший для тих, хто має більше сили і влади. Адже кому більше дано, з того більше і спитається, говорить Господь (Лк. 12:48).
У ці дні Церква молиться за стан довкілля на нашій планеті і піднімає свій голос на його захист. Одночасно ми молимося за «екологію» людських душ і взаємин між людьми, за просвітлення розуму і пом’якшення сердець, за спільне покаяння, переміну і оновлення життя та за спасіння світу. Ми молимося до Господа, Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, Який сказав «все, що попросите в молитві з вірою, одержите» (Мф. 21:22) і «де двоє чи троє зібрані в Ім’я Моє, там Я серед них» (Мф. 18:20). А де Христос, там усе стає благо і наближає до ідеалу Царства Божого, яке посеред нас (Лк. 17:21).
Тож молімося і діємо!

Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Православної Церкви України

1 вересня 2021 року від Різдва Христового