Пресслужба Київської Митрополії Української Православної Церкви (ПЦУ)  

Звернення Митрополита Епіфанія (10 березня 2022 р.)

Дорогі брати і сестри, український народе!

Вже п’ятнадцятий день триває наш опір ворогу. Завдяки мужності наших захисників, нашій згуртованості та взаємній підтримці, завдяки допомозі наших союзників та людей доброї волі у всьому світі Україна вже морально перемогла агресора. Бо лише ті, хто має кам’яне серце і втратив совість, можуть знаходити виправдання варварським бомбардуванням Росією українських міст і сіл, свідомим воєнним злочинам, які чинить агресор.

Таким злочином проти людяності є все, що зараз ворог чинить з Маріуполем. Вчорашнє бомбардування пологового будинку – прірва душогубства і цинізму, від якої ужахнувся весь світ. Свідоме знищення інфраструктури великого міста, доведення його населення до нестерпних умов виживання – за все це на російських злочинців неодмінно впаде кара за людським законом і за законом Божим.

Я прошу світову спільноту зробити негайно все можливе для того, щоби зупинити російський терор проти мешканців Маріуполя, Харкова, Чернігова, та інших міст і сіл України! А християн і всіх людей доброї волі прошу про молитву за тих, хто зараз особливо потребує Божого захисту і допомоги.

Дорогі брати і сестри!

В умовах війни з особливою гостротою звучить питання про те, як сполучити заповідь Божу «Не вбивай» зі збройним опором ворогу. Пояснення можемо знайти у Посланні апостола Павла до Римлян: «Якщо робиш зло, бійся [того, хто носить меч], бо він недаремно носить меч; він – Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло» (Рим. 13:4). Тому використання зброї для захисту ближніх і Батьківщини від ворога, для захисту від руйнувань і зла, які агресор несе в наш спільний дім, є не порушенням Божої волі, а навпаки – її виконанням. Свідчачи цю істину Церква знову і знову щиро благословляє українське військо і весь наш народ на опір ворогу та молиться за перемогу і мир для України!

У час важких страждань народу кожен громадянин нашої держави повинен усвідомлювати особисту відповідальність за наближення миру. І якщо Україна кличе стати на її захист – відгукнутися на цей заклик є не лише громадянським, але і християнським обов’язком. Зі зброєю в руках на фронті чи працею в тилу, гідним виконанням посадових обов’язків чи волонтерською допомогою постраждалим – кожен повинен зараз докладати зусилля для захисту України. А всі вірні мають також молитися – за українське військо, за мирних мешканців, які страждають від агресора, за перемогу і мир для України! Бо молитва, за словом Писання, є сильною зброєю проти диявола і слуг його, а для вірних – допомогою і натхненням.

Закликаю на наших захисників, на Президента і державу, на весь український народ Господнє благословення!

Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!