Промова Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія у день пам’яті жертв Голодомору в Україні

Генеральне консульство України в Стамбулі /Ukrayna İstanbul Başkonsolosluğu

Промова Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія у день пам’яті жертв Голодомору в Україні

Храм Святого Миколая Джибалі 26 листопада 2022 (неофіційний переклад)

***

Брати Ієрархи,
Пане Генеральний Консуле України,
Всечесні отці,
Улюблені брати і сестри у Христі,
Ми молитовно згадуємо сьогодні, як і щороку, трагедію Голодомору, Великого голоду, який у 1932-1933 роках убив голодною смертю від семи до десяти мільйонів українців, які були позбавлені врожаю. Голод – це болісна і трагічна ситуація, коли люди позбавлені їжі. Ця реальність стає ще трагічнішою, якщо врахувати, як це було в Україні в 1930-х роках, що це було не результатом слабкості сільськогосподарського виробництва, тобто наслідком поганої погоди та несприятливого клімату, а навпаки, це було наслідком людських дій з нездоровим і згубним наміром: викорінити віруюче і побожне населення.
Тому ми щороку вшановуємо пам’ять Голодомору, щоб така трагедія ніколи не повторилася в історії людства. Дійсно, голод – це трагедія. Це повільна й болісна смерть для всіх, хто став її жертвою. Це, безсумнівно, злочин проти людяності, коли планується та використовується для знищення всього населення. Цілком слушно колись сказав святий пророк Єремія: «Щасливіші були мечем пронизані, аніж голодом пронизані, котрі життя втрачають, позбавлені плодів поля» (Плач Єремії 4:9).
Для викорінення людських лих завжди потрібний наказ пам’яті: «Ніколи знову!» На жаль, у часі свідчень і пам’яті ця заборона перетворилася на запитання. Тепер ми бачимо відродження насильницьких і нелюдських подій, які, хоч і різні, однак є варварськими. Диявольські вчинки минулих років повторюються на наших очах під виглядом ще більш диявольської війни. Нинішня агресія до України з боку Російської Федерації змушує нас знову пережити події минулого, які, як ми сподівалися, ніколи не повторяться у світовій історії.
Війна, яку ми вважаємо застарілим засобом вирішення проблем, знову стала сумною повсякденною реальністю, спричиняючи незліченну кількість смертей. У зв’язку з цим Святий і Великий Собор Православних Церков на Криті (2016) засудив війну такими словами: «Церква Христова засуджує війну взагалі, визнаючи її результатом присутності зла і гріха у світі”. Більше того, він попереджає про згубні наслідки ядерної та хімічної зброї: «Кожна війна загрожує знищити створіння та життя. Особливо це стосується воїн із застосуванням зброї масового знищення, оскільки їхні наслідки були б жахливими не лише тому, що вони призводять до загибелі великої кількості людей, але й тому, що вони роблять життя нестерпним для тих, хто виживе. Вони також призводять до невиліковних захворювань, спричиняють генетичні мутації та інші лиха, що мають катастрофічний вплив на майбутні покоління» (Місія Православної Церкви в сучасному світі, D1).
Окрім того, що збройні конфлікти руйнують багато життів, вони також руйнують Боже творіння. На додаток до багатьох смертей, спричинених війнами, війна має й інші шкідливі наслідки для навколишнього середовища, такі як ерозія ґрунту, знищення лісів і забруднення морів, таким чином завдаючи значної та серйозної шкоди навколишньому середовищу з надзвичайними та довгостроковими наслідками для здоров'я людини та екосистеми.
Пам'ять про Голодомор має бути уроком для нас сьогодні. У той час як у минулому цілі населення були позбавлені врожаю та страждали від голоду, сьогодні цілі селища та міста ризикують залишитися або будуть позбавлені електроенергії та опалення, особливо необхідних під час наближення зими. Згадування Голодомору як однієї з найбільших трагедій людства повинно спонукати нас дбати про кожну людину, впізнаючи в ній живий образ Бога, а також про всі створіння, які Бог довірив нам опікувати.
Улюблені брати і сестри у Христі,
Наш Господь і Спаситель Ісус Христос прийшов заради спасіння світу. Правдиве Євангеліє Христа – це любов, примирення та милосердя. І наш Спаситель у Своєму Євангелії заповідає нам любити один одного, як Він полюбив нас, уточнюючи, що «по тому пізнають усі, що ви Мої учні, як будете мати любов між собою» (Ін. 13:35).
Нехай наші дії виявляють, що ми є Його справжніми учнями та справжніми творцями миру, особливо уважно ставлячись до сфери людської справедливості, миру, здоров’я, освіти, сільського господарства та захисту створіння. «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мт. 5:9).
Нехай Той, Хто має владу над живими і мертвими, і Хто воскрес із мертвих, прийме до обителі праведних душі мільйонів Своїх слуг, які загинули внаслідок Голодомору, а тепер війни, упокоїть їх на лоні Авраамовому і залічить їх до праведних, і помилує нас і спасе нас, бо Він благий і Людинолюбець.