ΕΠΙΣΤΟΛΗ ΕΠΙΦΑΝΙΟΥ ΚΙΕΒΟΥ ΠΡΟΣ ΤΟΝ ΠΑΠΑ ΚΑΙ ΠΑΤΡΙΑΡΧΗ ΑΛΕΞΑΝΔΡΕΙΑΣ ΓΙΑ ΤΗΝ ΕΙΣΠΗΔΗΣΗ ΤΩΝ ΡΩΣΩΝ ΣΤΗΝ ΑΦΡΙΚΗ (GR/UA)

 

Εκκλησία Ουκρανίας

  ΕΠΙΣΤΟΛΗ ΕΠΙΦΑΝΙΟΥ ΚΙΕΒΟΥ ΠΡΟΣ ΤΟΝ  ΠΑΠΑ ΚΑΙ ΠΑΤΡΙΑΡΧΗ ΑΛΕΞΑΝΔΡΕΙΑΣ ΓΙΑ ΤΗΝ ΕΙΣΠΗΔΗΣΗ ΤΩΝ ΡΩΣΩΝ ΣΤΗΝ ΑΦΡΙΚΗ

Μακαριώτατε και Θειώτατε Πάπα και Πατριάρχα Αλεξανδρείας και πάσης Αφρικής, εν Χριστώ τω Θεώ λίαν αγαπητέ και περιπόθητε αδελφέ και συλλειτουργέ της ημών Μετριότητος κύριε κύριε ΘΕΌΔΩΡΕ, την Υμετέραν Θειοτάτην Μακαριότητα αδελφικώς εν Κυρίω περιπτυσσόμενοι, υπερήδιστα προσαγορεύομεν.

Με βαθειά θλίψη και πόνο στην ύπαρξή μας, πληροφορηθήκαμε σχετικά με τις άνομες, φαύλες και ασεβείς αποφάσεις που έλαβε η Εκκλησία της Ρωσσίας επιτιθέμενη στα κανονικά όρια του Ιερού και Παλαιφάτου Αποστολικού Πατριαρχείου Αλεξανδρείας και πάσης Αφρικής. Με αυτές, ο Πατριάρχης Ρωσσίας και η Σύνοδος υπό την ηγεσία του παραβίασαν κατάφωρα και αδικαιολόγητα τους Ιερούς Κανόνες και ιδιαίτερα τον 6ο Κανόνα της Α΄ Οικουμενικής Συνόδου.

Γνωρίζουμε καλά ότι οι ενέργειες του Πατριάρχη πάσης Ρωσσίας Κυρίλλου για την ίδρυση μιας λεγόμενης εξαρχίας στην Αφρική δεν έχουν κανένα κανονικό, ποιμαντικό ή ακόμη και χριστιανικό κίνητρο, αλλά βασίζονται αποκλειστικά στην εκδίκηση κατά της Μακαριότητός Σας και του Πατριαρχείου, του οποίου ηγείσθε, για την κανονική κοινωνία Σας με την Ορθόδοξη Εκκλησία της Ουκρανίας. Ως εκ τούτου, προσυπογράφουμε πλήρως όλες τις αξιολογήσεις και αποφάσεις της Ιεράς Συνόδου του Πατριαρχείου Αλεξανδρείας σχετικά με το θέμα αυτό.

Εμείς στην Ουκρανία βιώσαμε -και συνεχίζουμε να βιώνουμε- το βάρος των αντικανονικών ενεργειών του Πατριαρχείου Μόσχας. Το Πατριαρχείο Μόσχας ιδρύθηκε με απόφαση του Οικουμενικού Πατριάρχη και των Παλαιφάτων Πατριαρχείων προς τα τέλη του 16ου αιώνα ως Πατριαρχείο των «Υπερβορείων Μερών» εντός των ορίων του Βασιλείου της Μοσχοβίας και δεν περιελάμβανε τη Μητρόπολη Κιέβου, η οποία από την αρχή της ήταν αρχιεπισκοπή του Οικουμενικού Πατριαρχείου. Ωστόσο, όπως είναι γνωστό, στο δεύτερο μισό του 17ου αιώνα, εκμεταλλευόμενο τις δύσκολες συνθήκες και στηριζόμενο στην πολιτική δύναμη των τσάρων, το Πατριαρχείο Μόσχας εισέβαλε στη Μητρόπολη Κιέβου. Ακριβώς όπως ο Μητροπολίτης Λεωνίδας της Ρωσσικής Εκκλησίας διορίστηκε έξαρχος στην Αφρική, εκείνη την εποχή το Πατριαρχείο Μόσχας χειροτόνησε επίσκοπο τον Μεθόδιο, ένα ιερέα από την Ουκρανία, και τον διόρισε ως «Τοποτηρητή της Μητροπόλεως Κιέβου» στην κανονική επικράτεια του ζώντος Μητροπολίτη Κιέβου και πάσης Ρως Ιωσήφ. Για αυτή τη μεγάλη ανομία ο Μεθόδιος αναθεματίστηκε από τον Οικουμενικό Πατριάρχη.

Αυτό είναι το ιστορικό ορόσημο από το οποίο ξεκίνησε η εισβολή του Πατριαρχείου Μόσχας στα κανονικά όρια της Μητροπόλεως του Κιέβου, μια εισβολή που συνεχίζεται μέχρι σήμερα. Το Πατριαρχείο Μόσχας και η κυβέρνηση των τσάρων κατέλαβαν την εξουσία στη Μητρόπολη του Κιέβου, όπως τώρα προσπαθούν να καταλάβουν την εξουσία στην Αφρική. Το υπομείναμε αυτό για περισσότερα από 300 χρόνια, έως ότου ο Οικουμενικός Πατριάρχης έβαλε δεόντως τέλος σε μια τέτοια ανομία συγκαλώντας την Ενωτική Σύνοδο της Εκκλησίας της Ουκρανίας και παραχωρώντας του Τόμο αυτοκεφαλίας.

Δεν πρέπει να ξεχνάμε τις πολλές άλλες περιπτώσεις όπου η Εκκλησία της Ρωσσίας εισέβαλε σε εδάφη και παραβίασε τους κανόνες. Χωρίς καμία βάση, αυτή η Εκκλησία και το Ρωσσικό κράτος τον 18ο αιώνα εισέβαλαν στη Μητρόπολη Κριμαίας του Οικουμενικού Πατριαρχείου, τον 19ο αιώνα σε αυτήν της αυτοκέφαλης Εκκλησίας της Γεωργίας και στη Βεσσαραβία του Οικουμενικού Πατριαρχείου. Επιπλέον, τα αρχεία του Πατριαρχείου Μόσχας και της κυβέρνησης του Στάλιν αποκαλύπτουν σαφή σχέδια για τη σύγκληση μιας λεγόμενης Οικουμενικής Συνόδου μετά τον Β΄ Παγκόσμιο Πόλεμο με σκοπό την ανακήρυξη του Πατριάρχη Μόσχας ως «Οικουμενικού» Πατριάρχη.

Όλα αυτά και πολλά άλλα γεγονότα και παραδείγματα παράνομων και αντικανονικών ενεργειών της Εκκλησίας της Ρωσσίας, τόσο στο παρελθόν όσο και σήμερα, συμπεριλαμβανομένης της υποκίνησης εχθρότητας και διαφορών εντός των Εκκλησιών της Κύπρου και της Ελλάδας κατά τα τελευταία τρία έτη, ξεκάθαρα απαιτούν κατάλληλη κανονική αξιολόγηση. Είμαστε, ωστόσο, βέβαιοι ότι το Πατριαρχείο Αλεξανδρείας, μαζί με το Οικουμενικό Πατριαρχείο και άλλους σοφούς Πατριάρχες και Προκαθημένους των Αγίων Αυτοκεφάλων Εκκλησιών, θα βρουν την κατάλληλη κανονική λύση στην παρούσα κατάσταση, που θα σταματήσει τις προσπάθειες του Πατριαρχείου Μόσχας να δημιουργήσει στη Μόσχα το αντίστοιχο ενός Καθολικού Πάπα και να μετατρέψει την ίδια την Ορθοδοξία σε μια εθνοκεντρική Ρωσσική αίρεση.

Διαβεβαιώνουμε τη Μακαριότητά Σας για την αδελφική μας αγάπη, την υποστήριξη και τις προσευχές μας!

Της Υμετέρας Θειοτάτης Μακαριότητος

αγαπητός εν Χριστώ αδελφός

Επιφάνιος,

Μητροπολίτης Κιέβου και πάσης Ουκρανίας

Κίεβον,

15 Ιανουαρίου 2022

 

Лист Митрополита Епіфанія до Папи і Патріарха Феодора щодо антиканонічних дій Церкви Росії

Блаженнійший Папа і Патріарх Олександрійський і всієї Африки, у Христі Богові вельми улюблений і бажаний брате і співслужителю нашого смирення владико ФЕОДОРЕ, Ваше Блаженство у Господі обіймаючи сердечно вітаємо!

Блаженнійший владико!

З великим сумом і болем в душі довідалися ми про злочинні, лукаві та нечестиві рішення, які очільники Церкви Росії ухвалили щодо вторгнення в канонічні межі Святого і давнього Апостольського Патріархату Олександрії і всієї Африки. Цим самим Патріарх Росії та очолюваний ним Синод грубо і безпідставно порушили канонічні правила, зокрема 6 правило І Вселенського собору.

Нам добре відомо, що вчинене Патріархом всієї Росії Кирилом щодо створення так званого екзархату в Африці не має жодних канонічних, пастирських і навіть християнських мотивів, а має своєю основою виключно бажання помсти Вашому Блаженству і очолюваному Вами Патріархату за канонічне спілкування з Православною Церквою України. Тому ми повністю поділяємо всі ті оцінки та рішення, які зробив з цього приводу Священний Синод Олександрійського Патріархату.

Ми в Україні на власному досвіді пережили та продовжуємо відчувати антиканонічну діяльність Патріархату Москви. Цей Патріархат був встановлений рішенням Вселенського Патріарха і давніх Патріархатів наприкінці XVI століття як Патріархат «північних країн», в межах тогочасного Царства Московського, тобто без включення до нього Митрополії Київської, яка від початку була єпархією Вселенського Патріархату. Однак всім відомо, що в другій половині XVII століття, користуючись складними обставинами і політичною силою царів, Патріархат Москви вторгнувся в Київську Митрополію.

Як нині митрополита Церкви Росії Леоніда в Москві було призначено стати екзархом в Африці, так тоді у Москві посвятили на єпископа в межі Київської Митрополії Мефодія, священника з України, якого призначили, при живому канонічному митрополиті Київському і всієї Руси Йосифі, «місцеблюстителем Київської Митрополії». За таке беззаконня тогочасний Вселенський Патріарх наклав на цього Мефодія анафему. Саме з цього розпочалася історія вторгнення Патріархату Москви в канонічні межі Київської Митрополії, яка триває і досі. Бо Патріархат Москви і уряд царів тоді привласнили собі владу над Київською Митрополією так само, як нині намагаються привласнити собі владу в Африці. І це тривало понад 300 років, аж до часу, коли Вселенський Патріарх належним чином поклав край такому беззаконню, скликавши Собор Церкви України і надавши їй Томос про автокефалію.

Належить не забувати і про вторгнення Церкви Росії та порушення нею канонів у багатьох інших випадках. Без всякого права ця Церква і російська держава вторглися у XVIII столітті в митрополії Криму, належні Вселенському Патріархату, на початку ХІХ століття – в Грузію, яка користувалася автокефалією, та в Бессарабію, приналежну до Вселенського Патріархату. А після ІІ Світової війни ця Церква і сталінська держава взагалі мали намір провести у Москві так званий Вселенський собор і оголосити Патріарха Москви – «Вселенським» (про що свідчать відкриті зараз документи Патріархату Москви і сталінського уряду).

Всі ці та багато інших фактів і прикладів беззаконних і антиканонічних дій Церкви Росії, які були здійснені в минулому та продовжують чинитися зараз, включно з розпалюванням ворожнечі та суперечок в останні три роки у Церквах Кіпру і Греції, безперечно вимагають належної канонічної оцінки. Ми переконані, що Святійший давній Патріархат Олександрії разом з Першопрестольним Вселенським Патріархатом та іншими Богомудрими Патріархами і Предстоятелями Святійших Автокефальних Церков знайдуть належне канонічне рішення в такій ситуації, яке зупинить намагання Патріархату Москви перетворити себе у Православ’ї на когось, подібного до католицького Папи, а саме Православ’я – на російську етноцентричну секту.

Запевняємо Ваше Блаженство у нашій братній любові, підтримці та молитвах!

 

Вашого Блаженства

люблячий у Христі брат

Епіфаній,

Митрополит Київський і всієї України

Київ,

15 січня 2022 р.