ПОСЛАННЯ СВЯТОГО І ВЕЛИКОГО СОБОРУ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ-ΤΟ ΜΗΝΥΜΑ ΤΗΣ ΑΓΙΑΣ ΚΑΙ ΜΕΓΑΛΗΣ ΣΥΝΟΔΟΥ ΣΤΑ ΟΥΚΡΑΝΙΚΑ

Переклад українською здійснено спеціально для Відкритого Православного Університету., orthodoxy.org

ПОСЛАННЯСВЯТОГО І ВЕЛИКОГО СОБОРУ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Православним людям і кожній людині доброї волі

Ми звеличуємо і славимо Бога «милосердя і всякої втіхи» [2 Кор. 1:3], що сподобив нас зібратися в тиждень П'ятидесятниці (18-26 червня 2016 року) на острові Крит, де апостол Павло і учень його Тит проповідували Євангеліє в перші роки життя Церкви. Ми дякуємо Богові в Трійці за те, що Він благоволив нам завершити в одностайності труд Святого і Великого Православного Собору, скликаного Вселенським Патріархом Варфоломієм в однодумності з Предстоятелями Помісних Православних Автокефальних Церков.

Вірно наслідуючи приклад апостолів і Богоносних отців, ми знову заглибилися в Євангеліє свободи, заради якої нас визволив Христос (Гал. 5:1). Основою наших богословських обговорень була впевненість в тому, що Церква живе не для себе. Вона несе свідчення Євангелія благодаті та істини і пропонує всьому світові дари Божі: любов, мир, справедливість, примирення, силу Хреста і Воскресіння і сподівання на вічність.

1) Головним пріоритетом Святого і Великого Собору було проголошення єдності Православної Церкви. Наявна єдність має зміцнюватися і приносити нові плоди, спираючись на Божественну Євхаристію і апостольське спадкоємство Єпископів. Єдина Свята Соборна і Апостольська Церква є Божественно-людською спільнотою, передчуттям і досвідом есхатону в Божественній Євхаристії. Як безперервна П'ятидесятниця, вона є пророчим голосом, якого неможливо примусити мовчати, присутність і свідчення Царства Бога любові.

Православна Церква, вірна одностайному Апостольському Переданню і своєму сакраментальному досвіду, є справжньою спадкоємницею Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви, як це сповідується у Символі віри і підтверджується вченням Отців Церкви. Наша Церква у своїх таїнствах, зі Святою Євхаристією в осерді, переживає таїну Божественної ікономії.

Православна Церква втілює свою єдність і соборність «у Соборі». Соборність пронизує її організацію та спосіб прийняття рішень, визначає її шлях. Православні Автокефальні Церкви не є федерацією церков, але Єдиною Святою Соборною і Апостольською Церквою. Кожна помісна Церква, оскільки вона подає Євхаристію, є місцевою присутністю і проявом Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви. Що стосується православної діаспори в різних країнах світу, було прийняте рішення продовжити роботу Єпископських Асамблей до тих пір, поки не стане можливим здійснення канонічної строгості (акрівії). Ці асамблеї складаються з канонічних єпископів, які призначені кожною Автокефальною Церквою і залишаються підпорядкованими своїм Церквам. Належне функціонування цих єпископських асамблей гарантує дотримання православного принципу соборності.

В ході роботи Святий і Великий Собор підкреслив важливість Зібрань (Синаксисів) Предстоятелів, що вже мали місце, і запропонував зробити Святий і Великий Собор постійною установою, що буде скликатися кожні сім або десять років.

2) Як учасники Святої Євхаристії і молитовники за весь світ, ми повинні продовжувати «літургію після Божественної літургії» і нести свідчення віри близьким і далеким, згідно з ясною заповіддю Господа перед Його вознесінням: «будете Моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі» (Діян. 1:8). Нова євангелізація народу Божого в сучасних секуляризованих суспільствах і євангелізація тих, хто ще не дійшов до пізнання Христа, залишається постійним обов'язком Церкви.

3) Відповідно до свого обов'язку свідчити істину і свою апостольську віру, наша Церква надає великого значення діалогу, в першу чергу з неправославними християнами. Через це решта християнського світу точніше пізнає істинність Православного Передання, цінність святоотцівського вчення та літургійного життя і віри православних. Діалоги, що ведуть Православні Церкви, ні в якому разі не мають на увазі компроміс у питаннях віри.

4) Вибухи фундаменталізму в різних релігіях є виразом хворобливої релігійності. Тверезий міжрелігійний діалог значно допомагає розвитку взаємної довіри, миру і примиренню. Олія релігійного досвіду має бути використана для лікування ран, а не для розпалювання вогню воєнних конфліктів. Православна Церква рішуче засуджує розширення воєнного насильства, переслідування, вигнання і вбивство членів релігійних меншин, насильницьке навернення, торгівлю біженцями, викрадення людей, тортури і огидні кари. Вона засуджує руйнування церков, релігійних символів і пам'ятників культури. Особливо висловлює вона свою глибоку стурбованість з приводу становища християн і всіх переслідуваних меншин на Близькому Сході. Вона закликає уряди в цих регіонах захистити місцевих православних та інших християн і всі групи населення, що мають невідчужуване право залишатися у своїх країнах як громадяни з рівними правами. Наш Собор звертається до всіх сторін негайно докласти систематичних зусиль, щоб припинити воєнні конфлікти на Близькому Сході і всюди, де продовжуються збройні зіткнення, і надати можливість всім переміщеним особам повернутися до своїх домівок.

Ми звертаємо наш заклик особливо до зверхників світу сього діяти так, щоб мир і справедливість переважали у рідних країнах біженців. Ми закликаємо цивільні влади, громадян і православних християн у країнах, де переслідувані знаходять притулок, продовжувати допомагати їм на межі або навіть за межею своїх можливостей.

5) Сучасна секуляризація шукає автономію людини від Христа і духовного впливу Церкви, який вона безпідставно ототожнює з консерватизмом. Але західна цивілізація несе на собі незгладний відбиток тривалого внеску християнства. Більше того, Церква висвітлює рятівне значення Христа, Боголюдини, і Його Тіла як місця і способу жити у свободі.

6) На відміну від сучасного підходу до шлюбу, Православна Церква розглядає нерозривні любовні стосунки чоловіка й жінки як «велику таємницю ... Христа і Церкви». Так само вона називає сім'ю, що виникає з цих стосунків і є єдиною гарантією виховання дітей, «малою церквою».

Церква завжди підкреслювала цінність самообмеження. Але християнська аскеза докорінно відрізняється від будь-якого дуалістичного аскетизму, який відсторонює людину від життя і людей. Навпаки, Церква пов'язує аскезу із сакраментальним церковним життям. Самообмеження стосується не лише чернечого життя. Аскетичний етос властивий християнському життю в усіх його проявах.

**

Святий і Великий Собор, крім конкретних тем, про які він ухвалив рішення, коротко відзначає такі важливі сучасні питання:

7) Що стосується зв’язків між християнською вірою і природничими науками, Православна Церква уникає контролю над науковими дослідженнями і не займає ту чи іншу позицію стосовно кожного наукового питання. Вона дякує Богові за дар вченим розкривати невідомі виміри Божественного створіння. Сучасний розвиток природничих наук і технологій призвів до радикальних змін у нашому житті. Він надає значні переваги, такі як полегшення повсякденного життя, лікування важких захворювань, спрощення комунікації між людьми, освоєння космічного простору і т. ін. Однак, незважаючи на це, він має і багато негативних наслідків, таких як маніпуляція свободою, поступова втрата цінних традицій, руйнування природного середовища і відкидання моральних цінностей. Наукове знання, хоч би як швидко воно не просувалося, не мотивує людської волі, не дає відповіді на серйозні моральні й екзистенційні питання та, на пошуки сенсу життя і світу. Такі питання потребують духовного підходу, який Православна Церква намагається забезпечити через біоетику, засновану на християнській етиці і святоотецькому вченні. Разом із своєю повагою до свободи наукового дослідження Православна Церква, підкреслюючи гідність людини та її божественне призначення, в той же час указує на небезпеку, приховану в деяких наукових досягненнях.

8) Очевидно, що сучасна екологічна криза зумовлена духовними й моральними причинами. Її коріння пов'язані з жадібністю й егоїзмом, які призводять до бездумного використання природних ресурсів, забруднення атмосфери шкідливими речовинами і зміни клімату. Християнська відповідь на цю проблему вимагає покаяння у зловживаннях, аскетичного настрою як протиотрути проти надмірного споживацтва, але водночас — культивування свідомості, що людина є «домоправителем», а не власником творіння. Церква ніколи не перестає підкреслювати, що майбутні покоління також мають право на природні ресурси, які дав нам Творець. З цієї причини Православна Церква бере активну участь у різних міжнародних екологічних ініціативах і призначила 1 вересня днем молитви про захист навколишнього природного середовища.

9) Проти нівелювання та безособової стандартизації, що стимулюється у різні способи, Православ'я пропонує повагу до конкретних особливостей окремих людей і народів. Воно також виступає проти перетворення економіки на щось незалежне від основних потреб людини, на якусь самоціль. Прогрес людства пов'язаний не лише з підвищенням рівня життя чи економічним розвитком на шкоду духовним цінностям.

10) Православна Церква не втручається в політику. Її голос залишається самостійним, але й пророчим, як благотворне втручання в ім'я людини. Права людини сьогодні перебувають в центрі політики як відповідь на соціальні та політичні кризи і струси, яка прагне захистити громадянина від свавілля державної влади. Наша Церква додає до цього зобов'язання і відповідальність громадян, а також необхідність постійної самокритики з боку як політиків, так і громадян для поліпшення суспільства. І перш за все вона підкреслює, що православний ідеал щодо людини перевищує горизонт встановлених прав людини і що «найвищою за все є любов», як відкрив Христос і як всі вірні, що слідують за Ним, знають це зі свого досвіду. Церква наполягає також, що основоположним правом людини є захист релігійної свободи, а саме свободи совісті, віросповідання й релігії, однаково кожної окремої людини і спільнот, в приватному та суспільному житті, право на свободу богослужіння і практики, право виявляти назовні свою релігію, а також право релігійних громад на релігійну освіту і повноцінну діяльність і виконування ними своїх релігійних обов'язків, без будь-якого прямого або непрямого втручання з боку держави.

11) Православна Церква звертається до молоді, що прагне повноти життя у свободі, справедливості, творчості та любові. Вона закликає їх свідомо приєднатися до Церкви Того, Хто є Істиною і Життям. Прийти, приносячи до церковного тіла свою життєздатність, свої тривоги і турботи та свої очікування. Молодь — це не лише майбутнє, але й динамічне і творче сьогодення Церкви, як на місцевому, так і на світовому рівні.

12) Святий і Великий Собор відкрив наш горизонт до сучасного різноманітного й багатогранного світу. Він підкреслив нашу відповідальність в місці та часі, а тим більше у перспективі вічності. Православна Церква, зберігаючи недоторканою свою сакраментальну і сотеріологічну природу, чутлива до болю, лиха і заклику до справедливості і миру народів світу. Вона звіщає «день-у-день Його спасіння», повідає «між племенами Його славу, між усіма народами Його діла предивні» (Псалом 95/96).

Помолімося, щоб «Бог усякої благодаті, що вас покликав до вічної Своєї слави у Христі, Він сам, коли постраждаєте трохи, вас удосконалив, утвердив, зміцнив, утривалив. Йому слава й сила по віки вічні! Амінь» (1 Петра 5:10-11).

† Варфоломій Константинопольський, голова

† Феодор Александрійський

† Феофіл Єрусалимський

† Іриней Сербський

† Даниїл Румунський

† Хризостом Кіпрський

† Єронім Афінський та всієї Греції

† Савва Варшавський та всієї Польщі

† Анастасій Тиранський, Дурреський та всієї Албанії

† Ростислав Прешовський, Чеських земель і Словаччини

Делегація Вселенського Патріархату

† Лев Карельский та всієї Фінляндії

† Стефан Таллінський та всієї Естонії

† Старець-Митрополит Іоанн Пергамський

† Старець-Архієпископ Димитрій Американський

† Августин Германський

† Іриней Критський

† Ісайя Денверський

† Алексій Атлантський

† Яків Принцевих островів

† Йосип Прикониський

† Мелітон Філадельфійський

† Еммануїл Гальський

† Нікіта Дарданельський

† Миколай Детройтський

† Герасим Сан-Франциський

† Амфілохій Кісамський і Селінський

† Амвросій Корейський

† Maксим Селіврійський

† Амфілохій Адріанопольський

† Калліст Діоклійський

† Антоній Ієрапольський, глава українських православних у США

† Йов Телмиський

† Йоанн Харупольський, глава Патріаршого Екзархату православних парафій російської традиції в Західній Європі

† Григорій Ніський, глава карпаторуських православних у США

Делегація Александрійського Патріархату

† Гавриїл Леонтопольський

† Макарій Найробський

† Йона Кампальський

† Серафим Зімбабвійський і Ангольський

† Александр Нігерійський

† Феофілакт Трипольський

† Сергій Миса Доброї Надії

† Афанасій Киринський

† Алексій Карфагенський

† Єронім Мванський

† Георгій Гвінейський

† Миколай Ермупольський

† Димитрій Іринупольький

† Дамаскін Йоганнесбургський і Преторійський

† Наркис Аккрський

† Еммануїл Птолемейський

† Григорій Камерунський

† Никодим Мемфіський

† Мелетій Катангський

† Пантелеймон Браззавільський і Габонський

† Інокентій Бурундійський і Руандський

† Хризостом Мозамбікський

† Неофіт Ніерський і Кенійських гір

Делегація Єрусалимського Патріархату

† Венедикт Філадельфійський

† Аристарх Константинський

† Феофілакт Йорданський

† Нектарій Амфидонський

† Філумен Пельський

Делегація Сербської Церкви

† Йоанн Охридський і Скопійський

† Амфілохій Чорногорський і Приморський

† Порфирій Загребський і Люблянський

† Василій Сремський

† Лукіан Будімській

† Лонгин Новограчаницький

† Іриней Бачський

† Хризостом Зворницький і Тузлинський

† Юстин Жичський

† Пахомій Вранський

† Йоанн Шумадійський

† Ігнатій з Браничевський

† Фотій Далматинський

† Афанасій Біхачський і Петровацький

† Йоанникій Нікшичський і Будимлянський

† Григорій Хахумський і Герцеговинський

† Мілютін Вальєвський

† Максим Західної Америки

† Іриней Австралії і Нової Зеландії

† Давид Крушевачський

† Йоанн Славонський

† Андрій Австрії та Швейцарії

† Сергій Франкфуртський і Германський

† Іларіон Тимокський

Делегація Румунської Церкви

† Феофан Яський, Молдавський і Буковинський

† Лаврентій Сібіуський і Трансільванський

† Андрій Вадський, Фелеаксьский, Клужський, Альбійський, Крисанський і Марамурешський

† Іриней Краєвський і Олтенійський

† Йоанн Тімішоарський і Банатський

† Йосип Західної і Південної Європі

† Серафим Німеччини і Центральної Європи

† Нифон Тирговішський

† Іриней Альба-Юльський

† Йоахим Романський і Бакеуський

† Кассіан Нижньо-Дунайський

† Тимофій Арадський

† Миколай Американський

† Софроній Орадийський

† Никодим Страхайський і Северинський

† Віссаріон Тулчинський

† Петроній Селажський

† Силуан Угорський

† Силуан Італійський

† Тимофій Іспанський і Португальський

† Макарій Північної Європи

† Варлаам Плоештський, вікарій Патріарха

† Еміліан Ловіштенський, вікарій Архиєпископа Римнікського

† Йаонн Касссіан Вичинський, вікарій Архієпископа Північної і Південної Америки

Делегація Кіпрської Церкви

† Георгій Пафоський

† Хризостом Китийський

† Хризостом Кіринійський

† Афанасій Лімассольський

† Неофіт Морфський

† Василій Константський і Аммохостський

† Нікіфор Кікський і Тіллірійський

† Ісайя Тамасський і Ориниський

† Варнава Триміфунтський і Левкарійський

† Христофор Карпасийський

† Нектарій Арсинойський

† Миколай Амафунтський

† Епіфаній Лидрський

† Леонтій Хитрський

† Порфирій Неапольский

† Григорій Месаорійський

Делегація Елладської Церкви

† Прокопій Філіппійський, Неапольський і Тассоський

† Хризостом Перістерійський

† Герман Ілійський

† Александр Мантінійський і Кінурійський

† Ігнатій Артийський

† Дамаскін Дидимотихійський, Орестіадський і Суфлійський

† Алексій Нікейський

† Єрофей Навпактський і Святовласійський

† Євсевій Самоський і Ікарійський

† Серафим Касторійський

† Ігнатій Димітріадський і Алмирський

† Никодим Кассандрійський

† Єфрем Ідрський, Спетський і Егінський

† Феолог Серський і Негітський

† Макарій Сидирокастронський

† Анфім Александрупольський

† Варнава Неапольський і Ставропольський

† Хризостом Мессинський

† Афінагор Ілійський, Ахарнийський і Петрополійський

† Йоанн Ланкадаський, Літійський і Рентинийський

† Гавриїл Новоіонійський і Філадельфійський

† Хризостом Нікопольський і Превезійський

† Феокліт Єрисоський, Афонський і Ардамеріонський

Делегація Польської Церкви

† Симон Лодзинський і Познанський

† Авель Люблінський і Холмський

† Яків Білостокський і Гданський

† Георгій Семятичський

† Паісій  Горлицький

Делегація Албанської Церкви

† Йоанн Корчинський

† Димитрій Гірокастринський

† Миколай Аполлонійський і Фієрський

† Антоній Ельбасанський

† Нафанаїл Амантійський

† Астій Вілідський

Делегація Церкви Чеських земель і Словаччини

† Михаїл Пражський

† Ісайя Шумперкський

† Єремія Швейцарський, глава Секретаріату Всеправославного Святого і Великого Собору

© Відкритий Православний Університет, переклад